Додаток 3

Додаток 3. Коротко про значущі дати, пропаганду і правду

918. Деякі важливі дати

1240 - моголи (казахи) і алани (русскіє, колишні сарацени, або “золоті” ординці) напали на Куманію (Україну, або колишню Хозарію) і Русь, а згодом алани на Європу

1271 - алани (сарацени, або “золоті” ординці, сучасні русскіє) напали на Куманію (Україну, або колишню Хозарію), окуповують столицю місто Тана-хань (майбутнє Азов, сучасне Ростов-на-Дону, неподалік однойменної фортеці Азов на морі)

1299 - частина куманських (українських, або хозарських) земель окупована аланами (русскіми, колишніми сараценами, або “золотими” ординцями)

1312 - руси вигнали аланів (русскіх, колишніх “золотих” ординців) з Білої Церкви та Русі

1323 - руси і літви (білоруси) виганяють аланів (русскіх) з Русі (окрім Брянська)

1356 - руси звільнили від аланів (русскіх) місто Брянськ

1380 - битва куманського (українського) гетьмана Мамая на боці мокшей проти ординців аланів (русскіх)

1382 - спалення мокшанського міста Перуму (Москви) в результаті боїв проти Тохтамиша. Тохтамиш залишився в Перумі

1395 - мокши проголошують незалежність Московії

1407 - ВКЛР звільнили Чернігівщину в Русі

1407 - алани (русскіє) напали на мокшанську область Рязанщину в Московії

1425 - московити (мокши) відвоювали місто Рязань (Балтакінту)

1430 - алани (русскіє) нападають на русинське місто Мценськ

1438 - ерзяни (лат. мордва) захищають від аланів (русскіх) ерзянську столицю місто Рошта-Оз (Нижній Новгород)

1453 - алани (русскіє, або тартари) захоплюють мокшанську столицю Перум (Москву)

1478 - тартари (русскіє, або алани) вторглися в слов’янські країни Новогардію і Плесковію

1482 - тартари (русскіє, колишні алани, “золоті” ординці) і кримейці (українці, колишні кумани, хозари) разом вторглися в Русь

1490 - набіги тартарів на літвинське (білоруське) місто Вільно

1492-1503 - війна тартарів (русскіх, колишніх аланів) проти Русі

1500 - Плесковію відвоювали від тартарів (русскіх) і повернули в склад ВКЛР

1503 - тартари (русскіє) захоплюють русинське місто Курськ (Зозулин, він же Суздаль)

1503 - кримейці (українці) виганяють тартарів (русскіх) зі своєї території

1505 - волзька Булгарія (м. Казань) починає визвольну війну від тартарів (русскіх)

1512 - тартари (русскіє) знову йдуть війною проти Русі і захоплюють багато територій

1512-1522 - війна тартарів проти Русі і Літви (білорусів)

1522 - звільнення від тартарів ногайської столиці Астрахані

1530 - московити (мокши) звільняються від тартарів (русскіх) і стають незалежними

1536 - руси звільняють від тартарів (русскіх) русинське місто Гомель

1536 - руси програли тартарам на Себежському озері в Плесковії

1547 - велика пожежа в мокшанській Москві, яку вчинили тартари (русскіє) з роду Шуйських. Після цього мокши перенесли столицю до Великого Новгороду і на основі цього взяли для Московії додаткову назву “Біла Русь” (іноді просто “Русь” або “Расєя”)

1553 - Новогардія повертається в склад ВКЛР, англійці вперше колонізують північ Московії та засновують місто Архангел на землях вепсів

1557 - тартари (русскіє) знову окупують мокшанську державу Московію

1561 - Латвія входить до ВКЛР для захисту від нападу тартарів (русскіх)

1563 - окупація тартарами русинського міста Полоцьку

1569 - кримейці допомагають ногайцям й тримають цілий рік в облозі Астрахань, яка окупована тартарами

1570 - тартари окупують Великий Новгород (легенда про скам“янілого від жаху голуба)

1571 - кримейці (українці) і московити (мокши) разом спалюють Москву, щоб вигнати звідти тартарських окупантів

1575 - ВКЛР звільняє русинське місто Полоцьк

1577 - тартари (русскіє) окупують місто Венден біля латвійської столиці Риги

1580 - тартари спалюють русинське місто Могильов

1591 - кримейці (українці) знову беруть на рік в облогу Москву, але безуспішно

1596-1607 - повстання кримейців (українців) проти союзництва з Республікою

1598 - перехід на сучасну систему літочислення (від різдва Христового)

1603 - тартари (русскіє) знову роблять набіг на русинське місто Могильов

1605-1612 - визвольна війна мокшей Івана Болотнікова та Ілейки Муромця

1606 - жовніри (армія Русі та Республіки) і козаки (українська армія) разом з мокшами виганяють тартарів (русскіх) з мокшанської столиці Москви й відновлюють законну мокшанську владу в країні

1607 - руси (русичі, русини) окупують кримейську (українську) столицю місто Очаків (Миколаїв, це не сусідня фортеця Очаков на морі)

1610 - Русь звільняє своє місто Смоленськ від тартарів (русскіх)

1610 - слов’янська держава Новогардія знову проголошує незалежність

1610 - московити разом з русами і літвинами (білорусами) звільнили місто Москву й втримали незалежність від тартарів (русскіх). Фіннська держава Московія продовжує бути членом ВКЛР

1618 - звільнено від тартарів (русскіх) мокшанські міста Серпухів і Калугу

1634 - Смоленська війна, на русинське місто Смоленськ знову нападали тартари (русскіє), але за допомогою кримейців (українців) це місто знову звільнено від тартарів

1637 - тартари розоряють кримейську (українську) столицю Тана-хань (Азов, Ростов-на-Дону) і приморську фортецю Азов

1648 - Друга кримейсько-руська війна, кримейці (українці, або козаки) захоплюють більшу частину Русі

1649 - тартари (русскіє) захоплюють північну частину Русі і Літви (Білорусі)

1655 - тартари окупують північ Русі, русинське місто Смоленськ, літвинське (білоруське) місто Вільно (сучасний Вільнюс)

1658-1665 - “кривавий потоп”, тартари (русскіє) окупують Русь, після якого руси (біл. русичі, нім. русини, анг. рутени) і кримейці (українці, або козаки) визволяють більшу частину своїх земель

1672 - тартари (русскіє) нападають на кипчацьку державу Кримею (Україну, грец. Перікопу, колишню Куманію, Хозарію). Це називають “Турецько-русскою війною”

1677 - тартари (русскіє) дійшли до русинської Київської області, яка в цей час знаходилася під окупацією кримейців (українців) і називалася “Українська Козакія”

1680 - кримейці (українці) переносять столицю з Азову (Ростову-на-Дону, не плутати з фортецею поруч на морі) до міста Бахчисара (“Золоті Сади”, сучасний Сімферополь, не плутати з сусіднім містечком Бахчисарай з літнім палацом)

1681 - укладено Бахчисарайський договір про перемир’я між кримейцями (українцями) і тартарами (русскіми)

1682 - русинський Смоленськ повернули в склад Русі

1684-1703 - окупація тартарами (русскіми) русинського міста Києва, яке перебувало під спільним управлінням русів і кримейців (українців), і було столицею русино-українського об’єднання ‘України, або Країни запорозьких козаків’

1684 - тартари захоплюють Луганську область (Поле) і частину Азовської області (Роздори Донські)

1687 - вторгнення тартарів (русскіх) в Малу Тартарію (Україну, грец. Перікопу, колишню Кримею, Куманію, Хозарію)

1689 - владу в Московії (Білій Русі або Московії) перехоплюють голландці

1689-1695 - голландці намагаються захопити кримейське (українське) місто Азов (Тана-хань, або Ростов-на-Дону, неподалік однойменної фортеці Азов на морі)

1696-1700 - голландці знову намагаються захопити кримейське (українське) місто Азов (Тана-хань, або Ростов-на-Дону, неподалік однойменної фортеці Азов на морі)

1704 - голландці з тартарами виходять з Києва

1704-1707 - повстання кипчаків під проводом Кондрата Булавіна проти європейських (голландських) колонізаторів

1714 - слов’янська держава Червона Русь з’єднується з ‘Україною, або Країною запорозьких козаків’ під назвою “Червона Русь”. Столицю переносять зі Львову назад до Києва. Продовжує входити до складу Республіки (пол. Речпосполіти)

1728-1730 - тартари (русскіє) відновили незалежність ‘Білої Русі або Московії” і поставили в Москві свого хана на трон (онука Патшая "Олексія" I)

1730-1740 - московити (мокши) скидають тартарського (русского) хана і ставлять свою владу, за допомогою німців. Тепер колонія становить німецько-мокшанською. При цьому голландці продовжують правити частиною своєї колонії на півночі в іжорському місті Санкт-Петерсбузі (колишньому Орешек, лат. Orescack, неподалік однойменної фортеці Ореша на острові на витоку Неви)

1735 - німецько-мокшанська колонія “Російська Імперія” нападає на Малу Тартарію (Україну, грец. Перікопу, колишню Кримею, Куманію, Хозарію)

1736-1740 - знов окупація русинського міста Києва, тепер вже німцями і мокшами разом з тартарськими (русскіми) солдатами

1741 - австрійські колонізатори скидають мокшанських правителів і починається австрійський період колонії “Російської Імперії”

1745-1918 - знову довга окупація Росією міста Києва, тепер вже австрійськими, а потім німецько-французькими колоністами

1774 - австрійські колоністи окупують частину Малої Тартарії (України)

1825 - французи перехоплюють владу в колонії. Столицю переносять до Москви

1897 - столицю “Російської Імперії” колонізатори знову переносять з мокшанської Москви до іжорського Санкт-Петерсбургу. Влада стає проанглійською та пронімецькою

1917 - тартари (русскіє) зміщують колоніальний уряд та ставлять свою владу

1917 - мокши і ерзяни (лат. мордва) влаштовують кривавий переворот, зміщують тартарів (русскіх) і ставлять свою владу. Столицю повертають до мокшанської Москви (колишнього Перуму)

1918 - Україна і Русь об’єднуються в єдину державу Україна-Русь, або Українська народна республіка (УНР)

919. Правда проти імперсько-колоніальної пропаганди

В європейській колонії “Російській Імперії”, а також за спадщиною в сучасних мокшанській і тартарській імперії-колонії “Радянському Союзі” і “Російській Федерації” (Росії) влада дуже любила вигадувати фейки про усі окуповані народи. Особливо агресивно і брехливо це робилося проти волелюбних націй, які намагалися виборювати свою незалежність. Крім того, величезний фейк був вигаданий навпаки, на підтримку тартарів та тих, хто змирився з тим, щоб перетворитися на “русского”. Цей фейк привів до такого явища, як фашизм, рашизм. І Росії цим фейкам, тобто імперсько-колоніальній пропаганді дуже вірять, і не знають правди, бо в простих росіян немає інших джерел інформації, окрім їхньої офіційної фейкової історії. Тому тут прояснимо декілька дуже популярних колоніальних пропагандистських тезисів.

1) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що Крим завжди був русскім (російським).

Правда: півострів називався Таврія Херсонес і він ніколи не був окремою державою, а завжди був частиною області, яка входила до величезної кипчацької (лат. татарської) держави Косарії (Хозарії). Корінною нацією Косарії були косари (хозари, лат. газари), які відносяться до кипчацької (лат. татарської) національної і мовної групи, до європеоїдного типу та романо-кипчацького типажу. Хозарія кілька разів змінювала свої назви і ставала Куманією, Кримеєю, грец. Перікопенською Тартарією, укр. Україною, лат. Малою Тартарією, відома також як “Кримське Ханство”. У склад Російської Імперії насильно ввели усю Хозарію (Кримею, або Україну), разом із Кримським півостровом (колишнім Таврією Херсонес), з 1792 року й по 1917 рік. У 1918 році Україна (колишня Кримея, або Куманія, Хозарія) стала незалежною, з’єднавшися з Русью, але її півострів був насильно захоплений Радянською Росією (державою мокшей і тартарів) в 1920 році, разом із Кубанією і Таманським півостровом. Потім злочинці повернули півострів господарям, але пізніше окупували знову у 2014 році.

2) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що “кримські татари” живуть лише у Криму та сповідують лише мусульманство.

Правда: всі жителі держави Малої Тартарії (укр. України, грец. Перікопи, колишньої Куманії, Хозарії) останні століття називалися іноземцями просто “татарами”, або “кримейськими татарами”, бо мешкали в державі Кримеї. Також вони відомі під назвами хозари, чумаки (або кумани, chumanians, comans), кримейці, хахли. Назва хахли походить від видозміненого іноземцями та русифікованого кримейського слова halq, що означає “народ”. Ісконна територія Кримейської (Української) держави йшла від гирла Дунаю, містила Придністров’я, Буджак (Одеську і Миколаївську області), Криворозький район, область Пороги (Запорізьку), область Дике Поле (Донецька, Луганська, південна частина Воронезької), Кримський півострів, Кубань аж до Каспійського узбережжя, Таманський півострів. Нація Кримеї називалася “кримейці”, а грецькою мовою - “перікопці”, що руською (нім. русинською, анг. рутенською, сучасною українською) перекладалося як “українці” (руси того часу любили використовувати перероблені грецькі назви, релігію, писемність, власні імена та назви). Усі під час колонізації європейцями з боку “Російської Імперії” були переведені австрійцями, німцями і французами на християнство болгарського обряду. “Кримськими татарами” сьогодні називають тільки тих українців, які залишилися на мусульманській релігії (їх біля 200 тис.), але усі інші називаються українцями або хахлами. Ті українці, які зберегли кримейську (половецьку, або куманську) мову і традиції, тобто “Берегині”, а також які зберегли мусульманство, були депортовані вперше німецькими колонізаторами у 1860 р., а потім вдруге - московитськими колонізаторами в 1944 р., але все одно вони поверталися на свої споконвічні землі. Сьогодні причорноморських татар (хозар, куманів, грец. перікопців, або українців) налічується близько 25 млн. Велика їхня частина стала православними та називає себе українцями чи русскіми. Від сірооких русоволосих русів (русичів, нім. русинів, анг. рутенів) українці (хозари, кумани, або кримейці, козаки, хахли) відрізняються карим кольором очей, каштановим волоссям та носами з горбинкою на переніссі.

3) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що південні степи України в давнину були незаселені, там блукали якісь кочові народи, і тому туди заселилися русскіє. І після цього степи стали називатися “південноросійськими степами”.

Правда: русскіє (тобто тартари, колишні алани, сарацени, або “золоті” ординці) були в українських степах окупантами. Весь південь України та її землі, що силою утримуються на південному заході сучасної Росії, були територією однієї величезної держави - Хозарії. Хозарія існує з 660 року. Землі Хозарії завжди були заселені хозарами, і сьогодні вони також продовжують проживати на своїй Батьківщині, нікуди не поділися і не зникли. Хозари, як і решта кипчацьких (лат. татарських) націй, - це осілий народ. Вони мали багато сіл, станиць, городищ (укр. міст) і фортець; займалися землеробством, ремісництвом, риболовлею, видобутком солі, будівництвом човнів і розведенням коней. Ті, хто розводив коней, звичайно ж, випасали їх на пасовищах, переїжджаючи для цього з місця на місце. Звідси й виник міф про кочівників. З часом хозари стали називатися куманами, кримейцями, українцями, козаками, хахлами тощо.

4) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що Російську імперію створила русская нація.

Правда: Російську імперію створили західноєвропейські колонізатори як альтернативу Америці. Спочатку в Росію (тобто в європейську колонію) потягнулися голландські колонізатори, а згодом різні європейські народи, які сповідували протестантство. До місцевих же народів (у тому числі і до тартарів, тобто русскіх) колонізатори відносилися як до туземців, називали їх “великоросами” та зробили з них усіх або рабів, або солдатів.

5) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що в Московії жили русскіє і принесли туди русскую культуру і русскую мову.

Правда: в Московії руси (тобто русичі, русини, або рутени) ніколи не жили. Але в Московію прийшли колись саме русскіє окупанти, які в ті часи звалися назвами “сарацени”, або “золоті” ординці, вони ж “алани”, вони ж ерзянською мовою “буртаси”. Русскіє, тобто тартари, а не руси, дійсно принесли мокшам свою кипчацьку культуру і “поволзькотатарську” мову, і тримали мокшей і ерзян у ярмі багато століть. А слов’янська нація руси в цей час жила мирно, на своїй рідній землі, перебуваючи в співдружності країн під назвою Республіка (пол. Речпосполіта).

6) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що Богдан Хмельницький був гетьманом України та звільняв Україну від польської окупації.

Правда: кримейський (український) гетьман Зиновій-Богдан “Хмельницький” звільняв північні території України (тобто Кримейської держави, грец. Перікопенської Тартарії, колишньої Куманії, Хозарії) від русів, які захопили ці території після Першої кримейсько-руської (україно-русинської) війни, але потім кримейські війська захопили центральну частину Русі разом з русинською столицею Києвом. Цю захоплену територію кримейці (українці) назвали назвою “Кримейська Козакія”, що русини переклали як Українська Козакія. При захопленні та утриманні цих територій кримейські (українські, або козацькі, хозарські) війська дійсно воювали проти армії Республіки, яку росіяни називають терміном “поляки”, хоча в цій армії на території Русі русинські військові були в більшості.

7) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що русскіє - це одна із слов’янських націй.

Правда: русскіє - це нова, сучасна назва кипчацької нації, яка раніше називалася тартарами, аланами, сараценами, або “золотими” ординцями. До слов’ян ця нація не має жодного відношення. Це видно також за зовнішністю: слов’яни мають русе волосся, сірі очі, довгі прямі носи і високий зріст, а кипчаки мають каштанове волосся, карі очі, носи з горбинкою зверху перенісся та середній зріст. Вірогідно, росіяни плутають русскіх з русами (русинами, рутенами), тобто корінною нацією Русі, які дійсно є слов’янами.

8) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що російська мова належить русскій нації.

Правда: мова, звана російською, раніше називалася славинською, або новгородською. Нею написані всі літописи, які сьогодні звуться російськими. Ця мова була не розвинена та ніколи на вживалася серед мокшей і тартарів (русскіх) Московії. Належить ця мова тільки слов’янській новгородській нації держави Новогардія (зі столицею в Великий Новгород). У Московії (країні мокшей) і Росії (Тартарії) славинською (сучасною русскою) стали активно розмовляти тільки за часів західноєвропейської колонізації із середини 1800-их років, бо колонізатори офіційно взяли для Російської імперії і новгородську історію, і, відповідно, новгородську мову.

9) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що Новогардія і Московія були частиною слов’янської держави “Русь” (так званої “Київської Русі”).

Правда: Русь була окремою слов’янською державою з дуже визначеними кордонами. На північ від Русі були розташовані ще дві незалежні слов’янські держави - це Плесковія (м. Псков) та Новогардія (м. Великий Новгород). Сама ж Русь ділилася спочатку на дві величезні області - Червону Русь (міста Київ, Львів) і Білу Русь (міста Брянськ, Смоленськ). Коли Московія і тартари захопили Новогардію, вони одночасно захопили і північну частину Білої Русі. Після цього вони новий окупований регіон стали називати русинською назвою “Біла Русь”, або “Новгородською Русь”, або іноді просто “Русью”. Так назва північної області Русі “переповзла” на території Новогардії, Московії, а також країни вепсів (міста Волоґда, Архангельськ).

10) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що України ніколи не існувало.

Правда: Україна - це русинська назва, яка є прямим перекладом грецької назви Кримейської держави. Греки називали Кримею (колишню Куманію, або Хозарію) терміном “Перікопа”, що означає щось вирізане, перекроєне, вичленоване і йде від географічних і топографічних особливостей регіону. Державам властиво змінювати назви, тому на старих мапах Україна більше відома під назвами Кримея, Перікопенська Тартарія, Мала Тартарія, Куманія, Хозарія (лат. Газарія) тощо.

11) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що міста Одеса, Ростов-на-Дону, Донецьк тощо - це “русскіє міста”, тобто їх нібито будували і ними буцімто володіли та в них жили сучасні русскіє (тартари).

Правда: це хозарські (куманські, кримейські, або українські) міста. Одеса, наприклад, була заснована у 1415 році ханом Кочубеєм. Ростов-на-Дону - це була перша столиця хозарів (куманів, кримейців, або українців), називався Тана-хань, був заснований хозарським ханом і одночасно русинським князем на ім’я Тана-Хан (Таман) I Ясенєвич, це місто також відоме під назвою “Азов” (неподалік від нього на морі була ще однойменна фортеця). Донецьк - місто, засноване валлійським підприємцем-колонізатором Юзом в ісконній кримейській області Дике Поле (або Поле Дикхана “Землероба”, Ногай степ). Справа в тому, що в той час усі міста європейської колонії “Російської Імперії” називалися “русскіми”, за назвою держави. Звичайно, що сучасні етнічні русскіє (тартари) ніколи кримейцям (українцям) міст не будували (тільки руйнували). Усі мешканці міст в Російській імперії відповідно називалися також “русскіми”, незалежно від їхньої національності, як наприклад, в Америці усі називаються “американцями”, незалежно від національності. Тому “русскіє” Одеси, Донецька, Ростова-на-Дону - це корінні мешканці, українці (тобто колишні кримейці, кумани, або хозари), яких за часів імперії просто штучно називали “русскіми”, але вони не мають жодного відношення до сучасних етнічних русскіх (тартарів, колишніх, аланів, сараценів, або “золотих”).

12) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що Речпосполіта - це Польща.

Правда: насправді слово “речпосполіта” перекладається з польської мови як “республіка”. Республіка - це була співдружність декілька країн, до якої входила Русь, Польща, Білорусь, сучасна Литва та декілька інших держав. Але на європейських мапах усю Республіку підписували як “Польща” (іноді як “Літва”), тому у росіян і виникло хибне враження, що Речпосполіта це держава Польща, яка нібито “окупувала” Русь і Білорусь, чого в дійсності не було. Через цю помилку росіяни називають русів “поляками”, а русинську (рутенську, або сучасну українську) мову - “польською”.

13) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що українська мова була (варіанти): 1) вигадана Леніним, 2) вигадана в австрійському штабі, 3) це російська мова, зіпсована поляками при польській окупації західної частини Росії.

Правда: українська мова стала називатися “українською” лише у 1917 році. Мова належить слов’янській нації русів (нім. русинів, анг. рутенів), які мала власну державу Русь. Спочатку мова називалася руською (нім. reussen, тобто русинською, анг. ruthenian, тобто рутенською). А нову назву взяла собі після того, як Русь і Україна (колишня Кримея) злилися в єдину державу під назвою Україна-Русь, або просто Україна. Назву мови змінили відповідно до нової офіційної назви держави. А польська мова - то зовсім окрема, інша мова, але яка теж відноситься до слов’янської мовної групи, так само як і літвинська (білоруська), славинська (новгородська, сучасна русская) тощо.

14) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що білоруси - це русскіє.

Правда: за старих часів білоруси називалися літами, або літвинами, а їхня держава називалася Літвою. В Російській імперії літвинів штучно стали називали “білорусами”, а назву “Літва” перенесли на сусідню балтську державу, яка до цього називалася “Самогетія” (біл. Жемайтія). Столицю білорусів місто Вільно також передали в склад Самогетії (сучасної Литви), де місто перейменували на Вільнюс.

15) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що Україна - це околиця Російської імперії, і її назва походить від російського слова “окраїна”. За іншою новомодною російською версією - Україна це околиця Польщі.

Правда: Україна, тобто Україна-Русь - це географічний центр Європи. У цих двох державах, в Україні (Кримеї, або Хозарії) і Русі, вирувало європейське життя, були розташовані перехрестя торгових шляхів, вихід до Чорного моря, порти, багато іноземних торговці, тому ані Русь, ані Україна (Кримея) аж ніяк не були чиєюсь околицею. Околицею Російської імперії могли бути Далекий Схід, країна якутів (Саха), Бурятія, Алтай, півострів Сахалін тощо, але ж ніяк не ці дві центральні привабливі європейські країни, що стали врешті-решт єдиною державою.

16) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що нашестя монголо-татар на Русь та Європу йшло з сучасної Монголії, і руйнівники були монголи за національністю.

Правда: сучасні монголи не мали ніякого стосунку до цього нашестя. Монголами, точніше могалами раніше називалися казахи. Вони створи свою Монгольську Імперію (разом із кипчацькою з Киргизією), назва якої перекладається як Велика Країна (або Велика Орда, майбутня Велика Тартарія), бо слово “могол” означає “великий”. А татарами в даному випадку щодо теми “монголо-татарського” ярма, називали “поволзьких татар”, тобто тартарів, колишніх сараценів, або “золотих” ординців, які за останні три століття офіційно перейменувалися на русскіх.

17) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що навколо Росії раніше не існувало ніяких розвинених країн, тому русскіє займали порожні землі й облагороджували місцевих аборигенів, давали їм русскую мову, знання, граматику і культуру.

Правда: етнічні русскіє, тобто тартари (або алани, колишні сарацени, “золоті” ординці) займалися окупацією сусідніх розвинених держав, руйнували їхні міста, грабували. Те ж саме робили пізніше західноєвропейські колонізатори, створивши свою колонію “Російську Імперію”. Русскіє (тартари) сьогодні помилково або навмисно вважають себе тими, хто нібито створив “Російську Імперію”, забувши, що вони були там рабами, і вважають також, що це вони, тартари, несли комусь “культуру”. Це в той час, як в реальності це західноєвропейські колонізатори (так звані “англо-сакси”) насильно нав’язали славинську (новгородську, сучасну русскую) мову і тартарам (русскім), і московитам, і усім іншим націям колонії.

18) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що для церков була придумана якась спеціальна “церковнослов’янська” мова, якою нібито завжди велися богослужіння в Русі і Московії, в Росії.

Правда: так звана “церковнослов’янська” мова - це просто стара болгарська мова. До створення Російської імперії усі держави в церквах використовували власну мову: в Русі - руську (нім. русинську, анг. рутенську, сучасну українську), в Новогардії - славинську (сучасну російську), в Московії - мокшанську тощо. Але західноєвропейські колонізатори запросили та навіть примусили організувати церковне господарство в їхній колонії “Російській Імперії” саме болгарів, бо греки і латини відмовилися. Тому історично усі богослужіння в Росії стали вестися звичайнісінькою староболгарською мовою, що збереглося й до сьогоднішнього дня.

19) Імперсько-колоніальна пропаганда каже, що Візантія - це якась свята для російської людини держава, і Росія є чи не наступницею Візантії.

Правда: Візантія - це була просто Греція, яку руси називали старовинною давньою назвою місцевості і міста. Самі ж греки сьогодні називають себе еллінами. Посада очільника греків вже в часи н. е. називалася терміном "базіліус" (basileus, василій) а країна ще не так давно називалася Бізілея Ромея, тобто Имперія Ромеїв (Ромейська, або Римська).

(Кінець додатку 3 та книги)