Додаток 1

Додаток 1. Всі назви та області України, Руси, Росії, Московії. Правителі в хронології

901. Всі історичні офіційні назви України - країни кримейців (українців, колишніх куманів, половців, косарів (хозарів, лат. газарів), “хахлів”, або козаків). Усі правителі

Багато сучасних російських істориків намагаються сховати справжню історію України. Тому Україна в російській історії відома під простою назвою “Кримське Ханство”. Справа в тому, що історія його сягає ще Косарії (укр. Хозарії, лат. Газарії). Косари (або хозари), які належать до кипчацької (лат. татарської) національної і мовної групи, це і є українці, які сьогодні здебільшого православні та русифіковані. А українці-мусульмани - це і є сучасні “кримейські татари”, бо для мусульман окупаційна колоніальна влада залишила окрему назву, щоб тримати їх під наглядом.

Щоб не показати, що Україна йде від Хозарії, російськими істориками було вигадано, що Хазарія розпалася і зникла. Так само ними ж було вигадано, що “Київська Русь” розпалася і зникла (й влада переїхала до Москви). Так само ними ж було вигадано, що Золота Країна розпалася і зникла (а не перейменувалася на Алланію, Тартарію та згодом на Росію). Але, як ми бачимо, історія України (Хозарії) досить цільна, держава просто декілька разів змінювала свою назву впродовж багатостолітньої історії з моменту формування державності.

Так склалося, що в українців на протязі століть було дуже багато власних назв. Це - роксолани, антії, гети, косари (що інші народи вимовляли як хозари, латиною газари), кумани, половці, степовики, кримейці, грецькою мовою перікопці (укр. українці), просто татари, просто козаки, та врешті-решт “хахли” від видозміненого та русифікованого кримейського слова “народ” (кр. halq). Історики-колаборанти, що складають історію, зробили все можливе, щоб відвернути увагу самих українців від їхнього стародавнього минулого. Для цього вигадуються різні “казки” про “зникнення” Хозарії, про “переселення” до Кримського півострову татар з волзької Булгарії (сучасної республіки Татарстан, яка досі знаходиться в складі Росії), про маленькі розміри держави. Сьогодні розміри Кримейської держави (або “Кримського Ханства”) зводять лише до розміру сучасного Кримського півострову, але в дійсності цей півострів - це лише частина невеликої області Таврії, яка входила до величезної кипчацької держави Кримеї (грец. Перікопи, укр. України, лат. Малої Тартарії, колишньої Хозарії). Чому, як і коли здійснювалися зміни назви держави, покроково описано в цій книзі.

Точно відомо, що розміри Косарії (Хозарії, або України), майбутньої Кримейської держави (або так званого “Кримського Ханства”) були дуже великими і не обмежувалися тільки одним півостровом Таврія Херсонес (сучасним Кримським). Косарія (Хозарія, грецькою Перікопа, українською Україна) тяглася від гирла Дунаю до Каспійського моря та Кавказьких гір. Кримейська держава мала такі самі території - і це факт, який можна знайти на всіх старовинних картах. Косарія (Хозарія, або Україна) кілька разів змінювала свої назви. У Російській імперії територію Хозарії ділили на спочатку на автономні області (англ. губернії), потім просто на області (англ. губернії), але корінна нація ж на цих територіях не змінилася.

Уряди німецько-французької колонії “Російської Імперії”, мокшано-тартарської імперії-колонії “Радянського Союзу” (СРСР) та тартарської імперії-колонії “Російської Федерації” зробили все можливе, щоб косари (укр. хозари, лат. газари) втратили свою самоідентифікацію, адже тільки так можна грабувати природні ресурси у народу, коли народ не розуміє, хто він і де його рідна земля, чим він володіє і що робили його предки.

Отже, з моменту формування державності України (Хозарії) пройшло біля 1360 років, країна в цілому була незалежною протягом майже 1240 років, втрачаючи державність тільки один раз на 126 років. Мала наступні назви держави та своїх областей у відповідні роки:

1) Антія, Гетея, або Роксоланія, 500-620 рр.

2) Косарія, або укр. Хозарія, лат. Газарія, 620-969 рр. З 660-го року з’являється перший Закон Харбіса-Калги II “Поважного”, яким формується державність.

3) Куманія, або країна половців, 969-1438 рр.

4) Кримея або грец. Перікопенська Тартарія, укр. Україна, 1438-1680 рр.

5) Мала Тартарія, 1680-1792 рр. Перша і остання втрата державності, тривала в період 1792-1918 рр., коли державу окупували західноєвропейські колонізатори, що прийшли зі сторони “Російської Імперії”.

6) Україна-Русь, або Українська Народна Республіка (УНР), 1918-1922 рр. разом зі слов’янською державою Русь.

7) Радянська Україна, або Українська радянська соціалістична республіка (УРСР) в складі СРСР, 1922-1991 рр.

8) Україна, з 1992 року.

Тепер про ці періоди більш детально.

1) Антія або Роксоланія, 500-620 рр.

Ці назви стали відомі завдяки записам грецьких мандрівників. Назви виникли від імен перших відомих лідерів. Річка Дніпро в той час називається Борисфен, Чорне море латиною зветься Понтус Еуксінус (Pontus Euxinus, укр. “Море Бажань”), а Азовське море, латиною зветься Маеотіс палус (Maeotis palus), що перекладається як “Топке болото”. Західна частина звалася Антія, Кримський півострів звався “Тавріка або Скіфія Херсонес”, а область Кубанія звалася “Сарматія”. Танаїти жили там, де сучасна Ростовська область - вони й заснували столицю Тана-хань (сучаний Ростов-на-Дону); роксолани жили в приазов’ї та вище вздовж річки Танаїс (укр. Дон), там де зараз місто Маріуполь; язиги - там, де Херсонська область; гетаї, або готи (гети) - там, де Буджацька область (південь Одеської, або Бессарабія). Це видно на мапі Абрахама Ортеліуса “Понтус Еуксінус” (Море Бажань) (“Pontos Eukseinos. Pontus Euxinus”), на якій він зобразив перші постантичні часи (500-600 рр.), а сама мапа була видана у 1590 році в бельгійському місті Антверпен. Мапа зображена в пункті 12.

Антія мала дві області:

- Антія на заході,

- Маеотія на сході навколо Азовського моря.

В ісконні землі України входили такі сучасні міста: столиця Ростов-на-Дону (Тана-хань, або Азов, поруч була фортеця Азов на морі), Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Акерман, Одеса (Кочубей), Тирасполь, Бендери, Миколаїв (Очаков, поруч була фортеця Очаковська на морі), Херсон (Симін), Кривий Рог, Нікополь (Нігропонт, або Нова Січ Запорова), Дніпро (Кудак), Запоріжжя, Донецьк, Краматорськ, Северодонецьк, Бахмут, Луганськ, Каменець-Шахтинський, Волгодонськ, Еліста, Ставрополь, Краснодар, Таганрог, Маріуполь, Мелітополь, Бердянськ, Генічеськ, Сімферополь (Бахчисара, або Ак-Мечеть, поруч було містечко Бахчисарай з літнім палацом).

Зображення Фрагмент мапи пост-античних часів “Pontos Eukseinos”, автор Обрахам Артеліус, м. Антверпен, складена у 1590 році. Внизу зліва ми бачимо область Гетію (або Гетаю), трохи вище - Антію

2) Косарія, 620-969 рр. Формування держави відбулося на основі першого Головного Закону (від крим. “Божі Канун”) у 660 році за правління кагана Харбіса-Калги “Поважного” II Пулєвича з династії Ясеневих.

Руською (русинською) мовою вимовляли Хозарія. Назва виникла від імені лідера на ім’я Косар-Ксієн “Дивлячий” I Кийович (він з династії Киян, син засновника міста Києва). “Косар” означає “той, хто косить трави”. Латиною країну вимовляли Газарія, і ця назва неофіційно зберігалася ще дуже довго; саме від неї й виникла назва “гусарської” летючої української кінноти, що вразила європейців у 1410 році в епічній Грюнвальдській битві й яку собі на озброєння взяли пізніше поляки.

Косарія мала три області:

- столична область Косарія (укр. Хозарія, лат. Газарія) на сході і півдні зі столицею в місті Тана-хань (відоме під назвами Азов, тур. Азак, сар. Аттамангорода, та сучасне Ростов-на-Дону або неформальне “Ростов-папа”).

- Роксоланія на півночі і заході.

- Герха - район нижче Дніпровських порогів (Запоріжжя).

3) Куманія, 969-1438 рр.

Зміна назви держави відбулася через перенесення столиці в іншу область (після нападу аланів). Русинською мовою говорили Кубанія, що збереглося по цей день як назва старовинної столичної області.

Куманія мала три області:

- столична область Куманія (Кубанія) зі столицею в місті Команія (це сучасний Маріуполь). Розташована навколо Цобачого моря (сучасного Азовського). Місто Команія виділене на Каталонському Атласі 1375 року.

- Косарія (Газарія, або Хозарія) на північному сході.

- Гетая (лат. Готія) на заході і півдні (там, де була область Антія). Тому українці й казали іноді, що вони нащадки “славних гетів” (наприклад в пактах Пилипа Орлика).

- Кримея (грец. Перікопа, укр. Україна) в центрі та на півдні, включаючи півострів Таврія Херсонес. Назва походить від античної назви “Кіммерія”.

Зображення Мапа Каталонський Атлас 1375 р. Фрагмент з Куманією. На мапі місто Тана захоплено аланами (“золотими” ординцями), бо ми бачимо над містом чорний прапор Джучі “Мандрівника”. Масштаб мапи великий й трохи неспіврозмірний. Півострів Таврія Херсонес знаходиться згори мапи. Знизу бачимо кольоровий підпис Куманія, праворуч від річки бачимо столицю Русі місто Київ (China)

4) Кримея або Перікопенська Тартарія, 1438-1680 рр.

Назву держави знову змінили скоріше за все через перенесення столиці. Греки називали Кримею (назва якої походить від античної назви Кіммерія) своєю власною назвою - “Перікопа”. В прямому русинському перекладі ця грецька назва перекладалася як “Україна”. Тобто, слово “україна” це прямий русинський переклад грецького слова “перікопа”, що означає щось вирізане, викроєне, перекроєне, вкраєне. Цілком очевидно, що ця назва пішла від топографічних особливостей причорноморської місцевості країни, досить тільки глянути на мапу. А руси (русичі, або русини), як відомо, часто використовували саме грецькі назви, як і грецьку релігію, і грецькі імена, і грецьку видозмінену писемність тощо.

Нагадаю, що саме від греків також пішла назва національної і мовної групи “татари” (самоназва “кипчаки”), а відповідно місце проживання татар - “тартарія”. Самі ж татари завжди називали себе “кипчаками” за назвою свого Кипчацького степу (кр. Дешті Кипчак).

Через назву держави “Кримея” й виникли вирази “кримейський хан” та “Кримейське Ханство”, що буквально означає “Кримейська держава”. На жаль, сьогодні історики (через непорозуміння, або навмисно через антиукраїнську пропаганду) переносять ці назви тільки на маленький півострів Таврія Херсонес (сучасний Кримський), не розуміючи, що Кримея - це була величезна держава, яка тягнулася від гирла річки Дунай до річки Ідель (ерз. Волга), до Каспійського моря та до Кавказького передгір’я. Тобто, вона не обмежувалася тільки сучасним Кримським півостровом, як можуть думати сьогодні більшість людей. Сам Кримський півострів “Кримом” раніше ніколи не називався, він отримав цю свою назву тільки декілька століть тому на основі назви розвиненого приморського міста Крим (або Крименда, вірогідно, це сучасна Ялта).

Кримея мала п’ять областей:

- столична область Кримея (грец. Перікопенська Тартарія, укр. Україна) з містом Ак-Чакум (укр. Очаків, сучасний Миколаїв, це не сусідня фортеця Очаков на морі). Місто розташоване в гирлі річки Південний Буг, а на чорноморському узбережжі неподалік було збудовано однойменну Очаківську фортецю (яку сьогодні хибно називають “турецькою”, з перейменованим сьогодні на Очаков маленьким містечком). Ця область з часом розділилася на частини, одна з яких отримає назву Очаківська тартарія, або укр. Очаківська україна (Миколаївська область, Криворозький район).

- Косарія (укр. Хозарія, лат Газарія) на північному сході (включаючи південну половину Воронезької області, більшу частину Ростовської області та доходячи до річки Волга).

- Буджак (або Ханська тартарія, укр. Ханська україна) на заході (там, де сучасна Одеська область та Придністров’я). Пізніше отримає нову назву “Бесарабія” (за іменем хана Бесараба).

- Черкасія (або Кабардія) на східному півдні (там де Таманський півострів). Таку тимчасову назву отримала область Кубанія, внаслідок династичного шлюбу з кабардинським ханом Черкасом. Саме його донька пізнише звалася “Кримською паляницею”.

- Таврія на півдні (там де сучасні Херсонська область і Кримський півострів).

Зображення Фрагмент мапи Абрахама Ортеліуса “Опис Росії, Московії і Тартарії” (Russiae, Moscoviae Et Tartariae Descriptio), м. Антверпен, 1570 р. Видно назву Кримея, але не на півострові, як хибно втирає сьогодні пропаганда, а на материку, значно вище півострову

У 1607 році кримейські міста Білгород-Дністровський, Очаков (Ак-Чакум, сучасний Миколаїв, це не сусідня фортеця Очаков на морі), Херсон, Кудак (Дніпро), а також сучасне Придністров’я внаслідок Першої Кримейсько-руської (Україно-русинської) війни опинилися під окупацією Республікою. Через це столицю перенесли в місто Нігропон (він же майбутнє Нова Січ Запорова, сучасний Нікополь).

Зображення Фрагмент мапи, на якому видно назву держави ‘Кримея або Перікопенська Тартарія’. Мапа Гехарда Меркатора “Таврія Херсонес. У наш час відома як Перікопа та Газарія” (Taurica Chersonesus. Nostra aetate Przecopsca et Gazara dicitur), м. Амстердам, 1607 р.

У 1648 році внаслідок Другої Кримейсько-руської (Україно-русинської) національно-визвольної війни кримейські (українські) міста Очаків, Херсон і Кудак (сучасний Дніпро) кримейці повернули собі (під керівництвом Зиновія-Богдана “Хмельницького” Мехмедовича). Але ж козацькі війська пішли далі й окупували території русів (що було великою помилкою). Цю свою нову область кримейці назвали Кримейською Козакією, укр. Української Козакією, ‘Україною, або Країною запорозьких козаків’, а також Малою Русью. Русів козаки називали “малоросами”. Головними областями стала Київська (в розмовній мові називалася “Гетьманщина”, бо там були штаби гетьманів (звичайно ж Київська область тоді - це був величезний регіон, з Чернігівською, Сумською, Полтавською і Харківською областями), Подолія (Брацавська, або Бреславська, сучасна Вінницька). Територія тягнулася від міста на сході Полтава до міста Бендери на заході.

У 1648 році місто Тана-хань (воно ж Азов) називалося “Лебок або Аттаманськойгород” (сучасний Ростов-на-Дону). Кримею вже іноді називали латинською назвою Мала Тартарія.

Зображення Мала Тартарія (фр. Petite Tartarie). Фрагмент з мапи “Бала Русь або Московія” (Rvssie blanche ou Moscovie), м. Париж, 1648 р.

У 1649 році північно-східну область Косарію окупують тартари (русскіє, або алани) і приєднують до своєї області, яка називається “Ограйна”, що українською означає “Воронезька” (сараценське слово “грай” українською значить “ворон”, перейшло в слов’янські мови, наприклад, “зграя” - “вороньйо”; сьогодні це слово означає велику кількість хижаків або птахів). Наприклад, тартари (алани, або русскіє) заснували колись на русинській землі містечко Грай-Ворон, де перше слово в назві зосталося сараценською (аланською) мовою, а друге - це переклад українською.

Під час навали тартарів (русскіх, або аланів) на кримейський регіон ‘Україну, або Країну запорозьких козаків’ у 1659-1665 рр., що отримало назву “кривавий потоп”, військову ставку з Нігрополя (Нова Січ Запорова, сучасний Нікополь) переносили в місто Перікопа (на перешийку з півостровом Таврія Херсонес).

Зображення Мапа, де разом зображені Кримея і русинський регіон під кримейською окупацією ‘Україна, або Країна запорозьких козаків’ (вона ж Волинія), вже під спільною назвою “Україна”. На мапі використовується старий герб саме Волинії - сокіл, схожий на герб Польщі. Автор мапи Джуліан Боплан, мапа носить назву “Мапа України, що містить додаткові провінції, та включає кордони Московії і Трансильванії” (Carte d’Ukranie contenant plusieurs provinces comprises entre les confins de la Moscovie et les limittes de Transilvanie), м. Руан (Rouen), 1660 р.

У 1663 році контрольований кримейцями (українцями, або козаками) регіон ‘Україна, або Країна запорозьких козаків’ (він же Волинія) відколовся та увійшов до складу Республіки (без міста Очакова та без області Буджацька тартарія, але прихопивши кримейське місто Кудак, тобто сучасний Дніпро).

5) Мала Тартарія, 1680-1792 рр.

Це латинська назва держави. Самі кримейці (українці, колишні кумани, половці, або хозари) називали свою країну як і раніше - Кримейською державою. Але саме така назва держави “Мала Тартарія” з’являється на багатьох європейських мапах.

У 1684 році добавилася область Інгульська пустеля (Херсонська область) та “Ногайський степ” замість Дикого Поля (це Запорізька, Донецька, Луганська, Ростовська області). На мапах ці території називалися Інгульська пустеля, або Опустілі Місця (фр. Loca Deserta), це південь Херсонської і Запорізької областей. Назва області Куманія залишилася там, де розташована сучасна Кубанія (Краснодарська та Ставропольська області), іноді вказана як Черкасія.

У 1704 році область Очаківська україна (Ак-Чакумська тартарія) знаходиться у складі Малої Тартарії (укр. України), а правобережна частина області Пороги і місто Мис Криви (Кривий Рог) - в складі ‘України, або Країни запорозьких козаків’), яка входить до складу Республіки. Колишня область Дике Поле все ще називається “Ногайська тартарія”. Це все видно на мапі Ніколаса Сансона Боенера “European Tartary, Ukraine and Russia” (Європейська Тартарія, Україна та Росія), виданої у 1704 році в Парижі. У цьому ж році назва “Кримея”, або “Крим” вперше помічена на півострові Тавріка Херсонес.

У 1792-1918 рр. відбулася перша і остання втрата державності. Держава потрапила під окупацію австрійськими колонізаторами, які ввели країну до складу їхньої колонії “Російської Імперії”.

До 1802 року була розділена на території “Бессарабія” (Буджак), “Ногая Західна” (Одеська і Миколаївська області), (Криворізька і правобережна частина Херсонської), “Ногая східна, або Кримська пустеля” (Запорізька, Донецька і Луганська), “Крим” (Кримський півострів) і “Кубань” (Ростовська, Краснодарський край і Ставропольська, а також Таманський півострів). Пізніше області “Ногая східна, або Кримська пустеля” перейменують на “Тавріду” (з Кримским півостровом), а “Кубань” на “Черноморських козаків” (з Таманським півостровом). У 1793 році Цабаче море колонізатори перейменували на “Азовське”. З 1802 країна вже розділена просто на невеликі губернії так званої “південної смуги Російської імперії” - це Бессарабська, Ольвіопольська (Одеська), Херсонська, Таврійська (з Кримським півостровом) та Земля Чорноморських козаків (сучасна Кубань, з Таманським півостровом). Це ми можемо вже побачити на мапі 1809 року, яку склав Олександр Савінков, видану в Петерсбурзі, в Російській імперії.

Зображення Фрагмент мапи Олександра Савінкова “Росія, або Генеральна карта Російської імперії”, м. Санкт-Петерсбург, 1809 р.

Пізніше, при французькому періоді “Російської Імперії” все розділилося ще на менші області (анг. губернії) з центрами в великих містах, і майже так і залишилося і сьогодні. З 1843 року колишню Малу Тартарію (Кримею, або Україну) французи вже назвали “Тюркська Нова Росія”, що часто просто називали “Новоросія”. В цей регіон увійшли області Бессарабія, Херсон (Одеська, Миколаївська), Таврія (Херсонська, Запорізька), Крим (півострів Таврія Херсонес), Катеринослав (Донецька, Луганська), Країна Донських Козаків (Ростовська і Воронезька). Така назва “Тюркська Нова Росія” (Türkisch New Russland), або скорочено “Новоросія”, проіснувала тільки до 1883 року (всього 40 років). Слід зазначити, що в цей же французький період територію слов’янської країни Червоної Русі (колишньої Русі) називали “Малою Русью”, столичну область якої називали Україною.

Зображення Фрагмент мапи “Росія: європейська частина. Росія в Європі” (Russland: Europaeischen Antheils. Russia in Europe) Йозефа Едмунда, м. Фрайбург, 1843 р. Червоною лінією підкреслений регіон Тюркська Нова Росія (так звана “Новоросія”) (Türkisch New Russland), синьою лінією підкреслена Мала або Червона Русь (Klein od. Roth Russland)

З 1883 року, коли влада в колонії перемінилася і стала вже англійсько-німецькою, з’явився розділ на великі регіони, зокрема виділяються регіони “Бессарабія”, куди колонізатори включили і Молдову, “Херсон” (Одеська, Придністров’я, Кропивницька, Криворізька, Миколаївська), “Таврида” (Запорізька, Південь Херсонської, Кримський півострів), “Катеринослав” (Дніпровська, Донецька, Луганська області). Вже ніякої французької назви Нової Тюркської Росії (“Новоросії”) з цього року не існує (ця назва проіснувала тільки 40 років і тільки за правління французьких колоністів).

6) Україна-Русь, або Українська Народна Республіка (УНР), 1917-1922 рр. разом з Русью.

Відбулося добровільне об’єднання Кримеї (грец. Перікопенської Тартарії, лат. Малої Тартарії, колишньої Куманії, Хозарії) та Русі, зумовлене історичною близькістю, спільним вже генетично змішавшимся народом (кримейцями і русами) і економікою. Столиця країни знаходиться в русинському місті Києві - першій столиці Русі. Народ складається із двох націй - українців (кримейців, або козаків, “хахлів”, колишніх куманів, хозарів) та русів (біл. русичів, нім. русинів, анг. рутенів). Вже до цього відбулося багато змішаних шлюбів, бо майже усі є православними, сповідують одну релігію - християнство болгарського обряду (окрім невеликої кількості українців на півострові Таврія Херсонес). Усі володіють славинською (новгородською, або російською) та руською (русинською, або українською) мовами. Руська (нім. русинська, анг. рутенська) мова стала державною та офіційно перейменована на “українську” за назвою держави.

На області держава поділялася за тим же принципом, що було введено німцями і французами під час колонізації. Включала в себе колишню русинську Северинську область (з Брянською, Курською і Білгородською областями) та українські Кримський півострів, південну частину Ограйнської (Воронезької) області, Кубанію (Ростовську, Краснодарську, Ставропольську області і Таманський півострів), які усі через два роки опиняться в тимчасовій окупації у складі Радянської Росії (РРФСР), а потім - у сучасній Росії. На цих територіях досі проживають руси (біл. русичі, нім. русини, анг. рутени) і українці (кримейці, “хахли”, колишні кумани, хозари, або козаки), але й переселилося багато переселенців різних національностей з інших територій московсько-русскої імперії-колонії.

7) Радянська Україна, або Українська радянська соціалістична республіка (УРСР), 1922-1991 рр.

Навколо кожного великого міста була сформована область, незалежно від історичних розмірів та назв. Втрата своїх земель, які увійшли в склад тартарської Ограйнської (Воронезької) області, втрата півострову Таврія Херсонес (Кримського) і Кубанії, міст Таганрог, Білгороду, Курську, Брянську. Пізніше півострів Таврію Херсонес (Кримський) московсько-русская влада колонії поверне українцям як законному господарю, але так буде сильно жалкувати про цей свій єдиний розумний вчинок, що знову захопить силою у 2014 році.

8) Україна, з 1992 року.

Навколо кожного великого міста сформувалася своя область. Ділиться на багато областей, центрами яких є руські (русинські) і українські (кримейські, куманські, або хозарські) міста.

Як згадка про далеке минуле держави, у косарському (хозарському) кургані Семи братів на Кубанії, біля річки Кубань, знайдено пластину із зображенням Сенмурв (Сімург) - це собака з головою птиці та крилами, покликана охороняти Дерево Насіння.

Правителями України від перших відомих очільників до сьогоднішнього дня були наступні (всього 116, деякі обиралися по два чи три рази). В дужках вказана русинська адаптація імені, як вона була відомою в Русі.

380-420 Бож (Буза) “Головний” I Лійович

420-461 Туга-Ян I Божевич

461-490 Косар-Ксієн “Дивлячий” I Кийович, правив 29 років, його ім’я дало першу назву нації косарів (хозарів, сучасних українців)

490-523 Туга-Тей I Косар-Ксієнович, правив 33 роки

523-532 Тумен (Бумін) I Тугаєвич

532-553 Ясень-Коло “Чисте Озеро” I Туменович, правив 21 рік

554-572 Кушу-Муган (Мукан) I Туменович

572-580 Тулій I Ясенєвич

580-581 Таспар I Туменович

581-581 Амрак-Йотан I Таспарович

582-598 Тана-Хан (Таман) I Ясенєвич, буде у 604-612

587-604 Нерій (Нівар) I Тулійович

604-612 Тана-Хан (Таман) I Ясенєвич, вдруге

612-618 Шагій (Sheguy, Шифкі) “Десять Стріл” I Нерійович

618-628 Зієвіл I Нерійович

628-630 Богатир-Сівер (Зибир) II Танович

630-638 Толі (Дуоба) I Бахович

638-653 Харбіс “Сич” I Зієвілович

653-670 Харбіс-Калга “Поважний” II Пулієвич. Він заснував перший Головний Закон (від крим. “Божі Канун”) і державність Хозарії (України)

670-720 Барс (Ібуцір-Главан) I Харбіс-Калгович

720-731 Вихор (Біхар) I Барсович

731-737 Присбіт (Парсбіт) Тармаковна (мати Вихора, регентша свого онука Богатира III)

737-740 Богатир (Баржік) III Вихорович, буде у 755-765

740-755 Булан “Олень” I, буде у 766-770

755-765 Богатир (Баржік) III Вихорович, вдруге

766-770 Булан “Олень” I, вдруге

770-810 Обадій I, правив 40 років

810-815 Захарій (Єзекій) I Обадійович

815-825 Манасій I Захарійович

825-830 Туган-Диггві “Сокіл” I

830-860 Тархан I

860-870 Захарій II Тарханович

870-890 Манасій II Завулонович

890-900 Нізі-Древлян I Манасійович, мав доньку Котян, яка стала дружиною русинського великого князя Олега-Шалабі “Віщого”

900-910 Арон I Нізієвич

910-914 Менахем I Аронович

914-930 Веніамін I

930-940 Арон II

940-965 Осип I Аронович

965-974 Булчі I Туракович

974-998 Давид I Осипович, правив 24 роки, за його правління держава змінила назву на Куманію

998-1055 Алпбюйюк, Елтуган, Елбюйюк, Куркул

1055-1061 Осолюк (Асадук) I Андрійович

1061-1071 Етлук I Осолюкович

1071-1090 Ясень (Осип, Асеп) IV Куркулович

1090-1100 Тугор “Куманський” I Ясеневич

1101-1104 Босняк I Тугорович

1104-1111 Аепа II Ясеневич

1111-1121 Артек (Отрок) I Боснякович

1121-1140 Беглук I Аепович

1140-1170 Котян (Кобяк) I Беглукович, правив 30 років

1170-1181 Ельтут I Артекович (Отрокович)

1181-1203 Сутий-Кончак (Колчак) I Котянович

1203-1223 Уран-Тимур (Юра) I Сутий-Кончакович

1223-1248 Кутень-Займан I Сутийович

1248-1298 Ачик I Уранович

1298-1334 Тактак I Ачикович

1334-1368 Тимур-Ходжа I Тактакович

1368-1394 Ясень-Косар V (до нього приїхала казахська дружина з роду Ґіреїв)

1394-1396 Ґірей-Таштимур “Залізняк” I Ясенєвич, буде у 1428-1449

1396-1424 Дервіш-Берди I Ґірей-Таштимурович

1424-1428 Гіяс ад-Дін I Ґірей-Таштимурович

1428-1449 Ґірей-Таштимур “Залізняк” I Ясенєвич, вдруге. При ньому держава змінила назву з “Куманії” на “Кримею”, столицю перенесли в Ак-Чакум (Очаків, сучасний Миколаїв, це не сусідня фортеця Очаков на морі)

1449-1456 Кочубей (Хаджи) I Гіясович, буде у 1456-1466, правив всього 17 років, засновник міста Кочубей (Одеси)

1456-1456 Айдар I Кочубейович

1456-1466 Кочубей (Хаджи) I Гіясович, вдруге

1466-1467 Нур-Девлет I Кочубейович, буде у 1474-1475 і 1476-1478

1467-1474 Менглі I Кочубейович, буде у 1475-1476 (“Михайло Васильович”), правив всього 47 років

1474-1475 Нур-Девлет I Кочубейович, вдруге, буде у 1476-1478

1475-1476 Менглі I Кочубеєвич, вдруге, буде у 1478-1514 (“Михайло Васильович”)

1476-1478 Нур-Девлет I Кочубейович, втретє

1478-1514 Менглі I Кочубеєвич, втретє (“Михайло Васильович”)

1514-1523 Мехмед I Менглієвич

1523-1524 Гази I Мехмедович

1524-1532 Саадет I Менглієвич

1532-1532 Іслям (Аслан) I Мехмедович

1532-1551 Сахіб I Менглієвич

1551-1577 Девлет I Мубаракович (“Дмитро-Байда “Вишневецький” Іванович”)

1577-1584 Мехмед-Семін II Девлетович (“Михайло Дмитрович”)

1584-1588 Іслям (Аслан) II Девлетович

1588-1596 Ґази-Буря II Девлетович, буде у 1596-1608

1596-1596 Фетіх “Переможець” I Девлетович (помер)

1596-1608 Ґази-Буря II Девлетович, вдруге

1608-1608 Токтамиш I Ґазиєвич

1608-1610 Селямет I Девлетович

1610-1610 Мехмед-Ґірей III Сагайдачович, буде у 1623-1624, мав брата гетьмана на ім'я “Петро-Конаш Сагайдачний”

1610-1623 Джані I Мубарек-Шакайович, буде у 1624-1624

1623-1624 Мехмед-Ґірей III Сагайдачович, вдруге, буде у 1624-1627, вірогідно мав брата гетьмана на ім'я “Петро-Конаш Сагайдачний”

1624-1624 Джані I Мубарекович, вдруге, буде у 1627-1635

1624-1627 Мехмед-Ґірей III Сагайдачович, втретє

1627-1635 Джані I Мубарекович, втретє

1635-1637 Інаят I Ґазиєвич (змістили через переворот)

1637-1641 Богатир IV Селяметович (прийшов внаслідок перевороту)

1641-1644 Мехмед-Софу IV Селяметович, буде у 1654-1666, вірогідний батько "Михайло" гетьмана Зиновія-Богдана “Хмельницького”, правив 15 років

1644-1654 Іслям-Ґірей III Селяметович

1654-1666 Мехмед-Софу IV Селяметович, вдруге, вірогідний батько "Михайло" батько гетьмана Зиновія-Богдана "Хмельницького"

1666-1671 Аділь-Чабан I Давлатович

1671-1678 Селім I Богатирович, буде у 1684-1691

1678-1683 Мурад I Мубарекович

1683-1684 Хаджи-Кочубей II Киримович (втік після "майдану")

1684-1691 Селім I Богатиревич, вдруге, буде у 1692-1699

1691-1691 Саадет II Киримович

1691-1692 Сафа I Сафович

1692-1699 Селім I Богатиревич, втретє, буде у 1702-1704

1699-1702 Девлет II Селімович, буде у 1708-1713

1702-1704 Селім I Богатирови, вчетверте

1704-1707 Гази III Селімович

1707-1708 Каплан I Селімович, буде у 1713-1716

1708-1713 Девлет II Селімович, вдруге

1713-1716 Каплан I Селімович, вдруге, буде у 1730-1736

1716-1717 Девлет-Кара III Адилєвич

1717-1724 Саадет III Селімович

1724-1730 Менглі II Селімович, буде у 1737-1740

1730-1736 Каплан I Селімович, втретє

1736-1737 Фетіх II Девлетович

1737-1740 Менглі II Селімович, вдруге

1740-1743 Селямет II Селімович

1743-1748 Селім II Капланович

1748-1756 Арслан I Девлетович, буде у 1767-1767

1756-1758 Халім I Саадетович (втік)

1758-1764 Кирим I Девлетович, буде у 1768-1769

1764-1767 Селім III Фетіхович, буде у 1770-1771

1767-1767 Арслан I Девлетович, вдруге

1767-1768 Максуд I Селяметович, буде у 1771-1772

1768-1769 Кирим I Девлетович, вдруге

1769-1769 Девлет IV Арсланович, буде у 1775-1777

1769-1770 Каплан II Селімович

1770-1771 Селім III Фетіхович, вдруге

1771-1772 Максуд I Селяметович, вдруге

1772-1775 Сахіб II Селімович

1775-1777 Девлет IV Арсланович, вдруге

1777-1782 Шагин “Сокіл” I Ахметович (був нізложений через колаборанство з австрійськими колонізаторами)

1782-1783 Богатир V Ахметович (був захоплений австрійськими колонізаторами)

1787-1789 Шахбаз Арсланович

1789-1792 Бахт. Австрійські колонізатори з боку “Російської Імперії” захопили Малу Тартарію (Україну, колишню Кримею, грец. Перікопу, Куманію, або Хозарію)

1918-1918 Михайло Сергійович Грушевський, перший правитель України-Руси (спільної держави з Русью)

1918-1918 Павло Скоропадський (втік)

1918-1919 Володимир Вінниченко

1920-1922 Симон Петлюра (виїхав у вигнання через окупацію)

1991-1994 Леонід Макарович Кравчук, перший президент України, вже незалежної від московських імперців і колоністів

1994-1999 Леонід Данилович Кучма, буде у 1999-2004

1999-2004 Леонід Данилович Кучма, вдруге

2005-2010 Віктор Андрійович Ющенко

2010-2014 Віктор Федорович Янукович (втік після "майдану")

2014-2019 Петро Олексійович Порошенко

2019-2024 Володимир Олександрович Зеленський

902. Всі історичні офіційні назви Руси - країни русів (біл. русичів, нім. русинів, анг. рутенів). Усі правителі

Першу назву країна отримала від династія Киян. Потім отримала назву від династії Руосів, під їхнім правлінням й перебувала багато століть.

Отже, як називалася Русь та її області впродовж своєї 1170-річної історії держави, протягом якої втрачала державність тільки одного разу на 123 роки:

1) Киянія, 400-648 рр.

2) Русь, 648-1648 рр. У 852 році була сформована державність на основі першого Закону Ясеня-Коло III Радовича (Аскольда).

3) Червона Русь (“Чорна Русь”), 1648-1714 рр. Це період під час “руїни”, столицею тимчасово було місто Львів.

4) Червона Русь (“Мала Польща”), 1714-1795 рр. Відома в цей період також під назвами “Мала Русь”, на деяких мапах підписана як “Волинія”. Це період, коли Червона Русь з’єдналася з рештою своєї центральної території ‘Україною, або Країною запорозьких козаків’ (Малою Русью). Держава продовжувала бути під спільним русинсько-українським (русько-кримейським) правлінням. Столиця Русі, або вже Червоної Русі повернулася до міста Києва.

У 1795-1918 рр. трапилася перша і остання втрата державності, коли Червона Русь (Русь), як і Україна (лат. Мала Тартарія, або Кримейська держава), підпала під колонізацію австрійців та інших західноєвропейців, що прийшли зі сторони “Російської Імперії”.

5) Україна-Русь, або Українська Народна Республіка (УНР), 1918-1922 рр. разом з Україною (Кримеєю, колишньою Куманією, Хозарією). Далі - так саме, як у України. Руська (нім. русинська, анг. рутенська) мова стала в Україні-Русі головною, і її перейменували в “українську”.

Розкажемо про ці етапи більш детально.

1) Киянія, 400-648 рр.

Мала дві області:

- столична Червона Русь зі столичним містом Київ та західними землями. Іноземці писали назву як Russie, Ruthenia Rubra, Russie Rouge, Chervona Rus, Russie, Ruthenie, Rothreußen, Ruіś Halicka.

- Біла Русь (з центром в Брянську) з північними та східними землями. Писалася на іноземних мапах та джерелах як Ruthenia Alba, Bila Rus, Ruthenia Alba, Wit Rusland, Weiss Reussen, White Russia, Hviterussland, Hvíta Rússland, Ruthénie Blanche, Rus Biata, White Rus, White Ruthenien, Weiss Ruthenien.

В ісконні землі Русі входили сучасні міста: столиця Київ, Львів, а далі по периметру - Санок, Перемишль, Хелм, Брест, Пінськ, Туров, Мозир, Гомель, Могильов, Вітебськ, Полоцьк, Смоленськ, Дорогобуж, Брянськ, Мценськ, Орел, Курськ (Зозулин, або Суздаль), Білгород, Харків, Полтава, Кременчук, Кропивницький, Умань, Вінниця (біля Брацлава, або Бреслава), Могильов-Подільський, Чернівці, та усі міста всередині цього периметра.

2) Русь, 648-1648 рр. Формування держави з 852 року на основі першого Закону “Руська Правда”, виданого великим князем на ім’я Ясень-Коло (Аскольд, Коля) III Рад-Барсович (або Ясень Радович).

Мала в різні часи різну кількість областей:

- Червона Русь з часом поділилася на: Червона Русь (Львівська), Волинія (включаючи Київ), Подолія (Брацлавщина, або Бреславщина, сучасна Вінницька). Декілька разів під час війн столицю переносили з міста Києва в місто Львів.

- Біла Русь поділилася на: Біла Русь (Смоленська, Могилевська, Гомельська, Воротинська (або Курська і Орловська), Северинська (Брянська, Чернігівська і Білгородська).

Зображення Русь в цей час входить до складу ВКЛР, яка на мапах називається Літвою. На мапі Герхарда Меркатора “Літва”, м. Амстердам, 1607 р., видно області Русі: Русь, Волинія, Подолія, міста Львів (Леополь), столиця Київ, Новгород-Сіверський, Смоленк (Смоленськ) - усі підкреслені червоними лініями

В 1648 році центр Русі був окупований українцями (кримейцями, колишніми куманами хозарами, або козаками) під назвою “Українська Козакія” - це були Брацлавська (Бреславська, або Вінницька), Київська області і частково Северія (Чернігівська, Полтавська, Сумська, Білгородська, Харківська області). Ця нова територія ще деякий час була відома як ‘Україна, або Країна запорозьких козаків’. Усю цю території українці (козаки, або кримейці) назвали “Малою Русью”, тому що це була не уся Русь, а її частина. Русів на цій території, відповідно, українці (козаки) називали “малоросами”.

3) Червона Русь (“Чорна Русь”), 1648-1714 рр. Це період під час “руїни”, столицею тимчасово було місто Львів.

Північну територію Русі ‘Україну, або Країну запорозьких козаків’ в середині 1650-их років окупувати тартари (русскіє), які перед цим з’їздили з делегацією до українців до Хмельницького й запитали дозволу, й просили про невтручання. Тартари дійшли аж до літвинського (білоруського) міста Вільно (сучасного Вільнюсу), але потім їх відбили назад, до Смоленської області.

Незалежною залишалася західна частина Русі, зі столицею в місті Львів. Ця ж область і називалася Червона Русь, вона ж відома на мапах як “Чорна Русь” (Ruthenia Nigra, Black Rus, Чорная Русь, Ruś Czarna).

Зображення Фрагмент мапи з написом Червона Русь. Мапа “Літва” (тобто ВКЛР) Джона Блау, м. Амстердам, 1665 р.

Зображення Фрагмент мапи з написом Русь. Мапа “Європа” Йохана Хофмана, м. Нюрмберг, 1677 р.

Зображення Фрагмент мапи з написом Червона Русь. Мапа “Polonia” (Полонія, тобто Польща. Мається на увазі Республіка) Фредерика де Віта, м. Амстердам, 1682 р.

Згодом назва “Червона Русь” стала новою назвою держави. Русь, не дивлячись на втрату більшості територій і столиці (“руїна”), спочатку продовжувала членство у ВКЛР, а згодом після “кривавого потопу” - вже окремо в Республіці. У 1663 році ‘Україна, або Країна запорозьких козаків’ під управлінням кримейців вступила до складу Республіки, а у 1714 році з’єдналася з Червоною Русью (після правління Пилипа-Орлика Степановича).

4) Червона Русь (“Мала Польща”, “Волинія”), 1714-1795 рр. Держава продовжувала бути під русинсько-українським (русько-кримейським) правлінням. На мапах часто підписана як “Червона Русь”, іноді як “Мала Польща” та іноді зустрічається назва “Волинія”. Продовжувала залишатися в складі Республіки.

З 1714 року Червона Русь з’єдналася з ‘Україною, або Країною запорозьких козаків’ (Малою Русью), повернув таким чином собі свою столицю Київ. В цей період мала три великі регіони: Русь (або Червона Русь), Волинія і Подолія. В області Русь були міста Львів, Перемишль, Санок, Хелм, Чернівці. У Волинію входили Верхня Волинія (м. Луцьк, м. Тернопіль), і Південна Волинія, в якій були столична область під назвою Україна з містом Київ, і кримейський (український) район з містом Кудак (Дніпро). В Подолії були міста Кам’янець-Подільський, Брацлав (Бреслав, біля Вінниці), Конецполе.

Зображення Фрагмента мапи Йохана Хоммана “Україна або козаки” (Ukrania seu Cosacorum), м. Нюрнберг, 1716 р.

А північні русинські області Полісся і Біла Русь (Смоленщина та Гомельщина) в цей час перебували у ВКЛР разом з Літвою (Білорусью). З часом Білу Русь черговий раз окупували росіяни й перейменували її частини на Смоленську. Вони також окупували і східну русинську Северинську область, яку перейменували на Чернігівську, а частини з Курськом і Орлом включили у Воротинську область (поєднавши їх з мокшанським містом Калугою).

У 1714 році міста Путивль, Полтава і Білгород знаходиться в складі Червоної Русі, зокрема в східній столичній частині, яка носила назву “Україна”.

Cхідна частина Червоної Русі (або Малої Русі, “Волинії”), зокрема території сучасних Сумської і Харківської областей були окуповані голландськими і німецькими колонізаторами, яки перевели ці території в автономію в складі своєї колонії “Русского царства”.

З 1736 року був окупований Київ і Полтава, але не надовго до 1740 року.

У 1745 році Київ і Полтава знову в окупації, але тепер вже австрійськими колонізаторами, що пришли до влади в “Російській Імперії”. Сусіднє на захід від Києва місто Біла Церква залишилося вільним.

У 1795-1917 рр. трапилася і тривала перша й остання втрата державності. В цей час Русь (або Червона Русь) була повністю окупована австрійськими колонізаторами з боку їхньої ж колонії “Російської Імперії”.

У 1802 році розділення на автономії і регіони майже відмінили, за деяким виключенням, й сформували просто області навколо великих міст, майже як і сьогодні. Смоленську область перейменували на Реховську, а Брянську на Бєльську.

У французький період колонії “Російської Імперії” відносно Червоної Русі виникла також додатково назва “Мала або Червона Русь” (Klein od. Roth Russland), скорочено “Малоросія” проіснувала тільки з 1843 до до 1883 року (всього 40 років). Столична область називалася Україною.

Зображення Синьою лінією підкреслена Мала або Червона Русь (Klein od. Roth Russland). Червоною лінією нижче підкреслений регіон Тюркська Нова Росія (так звана “Новоросія”) (Türkisch New Russland). Фрагмент мапи “Росія: європейська частина. Росія в Європі” (Russland: Europaeischen Antheils. Russia in Europe) Йозефа Едмунда, м. Фрайбург, 1843 р.

У 1883 році з’явився розділ на великі регіони, зокрема виділилися регіони “Київ”, “Подолія”.

5) Україна-Русь, або Українська Народна Республіка (УНР), 1918-1922 рр. разом з Україною.

В цьому році руси разом з українцями проголосили про створення спільної держави. Далі - так саме, як у України.

Уся північна частина Русі сьогодні знаходиться в складі сучасної Білорусі (це міста Брест, Пінськ, Турів, Гомель, Мозир, Могильов, Вітебськ, Полоцьк). Міста Смоленськ, Брянськ, Орел, Курськ і Білгород окуповані Росією. А міста Хелм, Санок, Перемишль залишилися в складі Польщі.

Правителями Русі від перших відомих очільників до сьогоднішнього дня були (всього 62):

317-348 Ян-Мін I Миронович

348-376 Мирона I Янміновна

376-409 Гай (Даову) I Сійович

409-423 Мін-Ян I Гайович

423-440 Дай I Мінович

440-451 Інгул “Тихий” I Дайович

451-465 Ян I Інгулович

470-500 Кий I Янович, засновник Києва, правив 30 років

500-540 Руос I Янович, правив 40 років

540-551 Ян-Бож I Саганович

551-578 Свар-Рун I Зібрович, перший власник магічного меча Торчин (або Тирфін від дан. Tyrfing)

578-600 Баха-Шад “Красивий” I Ясенєвич

600-612 Маджак (Мохо-Шад “Принц”) I Нерійович

612-630 Тана-Хан (Таман) I Ясенєвич

630-640 Пулі-Кий I Маджакович (або Булі-Шад “Принц” Мохович)

640-670 Ясень-Шаболо II Пулієвич

670-730 Тато-Шад “Принц” I Зієвілович

730-750 Тінь-Кий (Хорив) I Зієвілович

730-750 750-780 - Бравлін I Татович, правив 30 років

780-837 780-837 - Рад-Барс I Бравлінович, правив 57 років

837-882 Ясень-Коло (Аскольд, Коля) III Радбарсович, правив 45 років. Він заснував перший Закон “Руську Правду” і державність Русі

882-912 Олег-Шалабі “Віщий” I Ясеньколович, правив 30 років

912-930 Ігор “Старий” I Рюрикович

930-962 Древлян-Нізі I Олегович (“Добриня-Нізкітич”), правив 32 роки

964-972 Маланка-Ольга I Древлянівна ("княгиня Ольга")

972-980 Яра-Полк I Костянтинович (“Ярополк Святославович”)

980-1015 Ладімир-Василь “Великий” I Святославович (“Володимир “Великий”), правив 35 років

1015-1018 Яра-Слав (Ярослав) “Мудрий” I Ладімирович ("Ярослав Володимирович"), потім у 1019-1054

1018-1019 Святополк-Петро I Яро-Полкович

1019-1054 Яра-Слав (Ярослав) “Мудрий” I Ладімир Васильович ("Ярослав Володимирович") вдруге, всього правив 38 років

1054-1068 Ізяслав-Дмитро I Ярославович (“Ізяслав Ярославович”), потім у 1069-1078

1068-1069 Всеслав Брячеславович

1069-1078 Ізяслав-Дмитро I Ярославович вдруге

1078-1087 Яра-Полк II Ізяслав-Дмитрович

1087-1093 Всеволод I Ярославович

1093-1113 Святополк-Михайло II Ізяслав-Дмитрович, правив 20 років

1113-1125 Ладімир-Мономах II Всеволодович, правив 12 років

1125-1132 Мстислав-Гарольд “Великий” I Ладімир-Мономахович (Мстислав Володимирович)

1132-1154 Ізяслав-Пантелеймон II Мстислав-Гарольдович (Ізяслав II Мстиславович), правив 22 роки

1154-1170 Мсти-Слав “Хоробрий” II Ізяслав-Пантелеймонович

1170-1205 Роман I Мстиславович, правив 35 років

1205-1239 Владислав-Одомир I Оттович

1239-1264 Данило “Галицький” I Романович, правив 25 років

1264-1301 Лев-Онуфрій I Данилович, правив 37 років

1301-1308 Юрій (Імре) I Львович

1308-1315 Ладі-Мир III Мстиславович

1315-1323 Лев II Юрійович (загинув у боях)

1323-1339 Юрій-Болеслав II Тройденович (помер від отруєння, а його дружину втопили)

1339-1383 Любарт-Дмитро I Гедімінович

1384-1430 Свидрігайло-Болеслав I Ольгердович

1430-1446 Михайло I Данилович (останній спадковий правитель, далі правителі стануть виборними)

1507-1530 Костянтин “Острозький” Іванович

1532-1548 Жигі-Монт (Сигізмунд) “Старий” I Казімірович

1573-1581 Богдан “Макошинский” чи Костянтин “Вишневецкий”

1581-1605 Ян “Замойський”

1605-1618 Стані-Слав “Жулкевський” (загине у бою)

1618-1646 Стані-Слав “Конецпольський”

1646-1651 Микола “Ведмежа лапа” “Потоцький” Якович

1652-1652 Марчин “Калиновський” Валентійович

1652-1657 Станіслав-Ревера “Потоцький” Анджеєвич

1774-1789 Ксаверій “Браницький” Петрович, правив 15 років

1789-1795 Йосип-Антін (Юзеф Антоній) “Понятовський” Анджейович

На цьому правління русів уривається через австрійську колонізацію. Русь, або Червону Русь, яка входила до складу Республіки, окупували австрійці з двох боків - зі сторони Священної Римської імперії Германської нації з одного боку. А трохи пізніше, у 1795 році - австрійці-колонізатори зі своєї колонії "Російської Імперії" з другого боку. Далі Русь відродиться у союзі із Україною (Малою Тартарією) з 1917 року в спільній державі Україні-Русі.

903. Всі історичні офіційні назви Росії - країни тартарів (русскіх, колишніх аланів, сараценів, або “золотих” ординців). Усі правителі

Загалом у сучасної Росії за всю історію також було декілька назв.

Отже, Росія сформувала державність 817 років тому, й втрачала державність тільки один раз, приблизно на 302 роки, тобто мала активний досвід державності 515 років. За цей час Росія та її області носили наступні назви:

1) Сара Орда (укр. Золота Країна, або “Золота Орда”), 620-1260 рр. У 1207 році відбулося формування державності на основі законів Дужчі “Мандрівника”.

2) Алланія, 1260-1453 рр.

3) Московська Тартарія, 1453-1557 рр.

4) ‘Біла Русь або Московія’ (Росія) під ординським управлінням, 1557-1605 рр.

5) Тартарія, 1605-1645 рр.

6) “Біла Русь або Московія” (Російська держава) під ординським управлінням, 1645-1674 рр.

7) Тартарія, 1674-1698 рр. Перша і остання втрата державності відбулася у період 1698-2000 рр., коли країна підпала під колонізацію голландців та інших західноєвропейців, котрі створили “Російську Імперію”, а пізніше перебуватиме під владою московитів.

8) Росія (Російська Федерація), з 2000 року

Тепер більш детальніше про ці періоди.

1) Сара Орда, 620-1260 рр. Формування держави відбулося з 1207 року на основі першого Закону, виданого великим ханом, якого звали Джучі “Мандрівник” I Темуджин-Чингізович.

Країна отримала назву за назвою своєї столиці фортеці Сарра (Сарай, або місто Саросія). Про засновника міста хана Саросія більше написано в пункті 42. Європейськими мовами кипчацьке слово “сара” перекладають у значенні “золото”, а слово “орда” - “місто”, “столиця”, згодом “країна”. Мешканці Сара Орди (укр. Золотої Країни) називаються відповідно сараценами (анг. saracen), або “золотими”, в російській та українській термінології відомі як “золотоординці”.

В державі була тільки одна область - Алланія. Тому сараценів також часто називали назвою “алани”. Держава Сара Орда (укр. Золота Країна) ніколи не зникала й не “розпадалася”, так само як “не розпадалися” ані “Київська Русь”, ані Візантія, ані Хозарія (в історичних працях російських істориків всі чомусь “розпадаються”). “Розпадом” Золотої Країни називають адміністративні зміни кордонах та назві.

В ісконні землі Золотої Країни входять такі сучасні міста: столиця Саратов (Сара), Ограй (Воронеж), Тамбов, Липецьк, Пенза, Самара (Беркімам), Тольятті, Ульяновськ. Це і є оригінальні розміри Росії.

2) Алланія, 1260-1453 рр.

Країна врешті-решт змінила свою назву за назвою своєї столичної (та єдиної) області. Саме ця назва зустрічається на першій в світі географічній мапі, яку видали в 1375 році й назвали Каталонським Атласом.

У ці роки алани захопили дуже багато територій сусідніх фіннських нації - мокшей і ерзян, завдяки чому розширили свої території.

Зображення Каталонський Атлас, 1375 р. Держава Алланія, м. Сарай (Золоте Місто, сучасний Саратов), або Цитат де Сарра

3) Московська Тартарія, 1453-1557 рр.

Протягом цих років після завойовницької війни алани знову тримають мокшанські землі під контролем. Але столицею залишається місто Перум, яке алани перейменовують на Москву, за назвою річки, на якій розташоване місто. Зверніть увагу, що на Каталонському Атласі 1375 року назви “Москва” ще не існувало, а на цьому місті було написано “Перум”. І в жодних книгах й літописах назва Москва як міста не зустрічається до 1453 року, а зустрічається тільки у якості назви країни, столичної області або річки.

Московська Тартарія мала дві області:

- столична Алланія з містом Сара (Золоте Місто, сучасний Саратов) на сході, на річці Ідель (ерз. Волга),

- Московія на заході, на річці Москва (мокш. Мокша).

4) ‘Біла Русь або Московія’ (Росія) під ординським управлінням, 1557-1605 рр.

Також, у цей період часто на картах та в документах можна зустріти й інші іноземні варіанти назви держави, це: Тартарія, Московія, просто “Біла Русь”, іноді просто “Русь” (Rusia).

‘Біла Русь або Московія’ (Росія) мала наступні області:

- столична область Московія з містом Москва (Перум), Мордва, Резань, Володімер, Новогардія, Вологда, Каргополія, Мешора, Двіна, Черемись Ловговой (“луговий”), Черемись Горні (“горний”), Казань.

Зображення Назва Тартарія також присутня на мапі. Мапа Абрахама Ортеліуса “Росія, Московія і Тартарія, опис” (Russiae, Moscoviae Et Tartariae Descriptio), м. Антверпенн, 1570 р.

5) Тартарія, 1605-1645 рр.

Про області в цей час нічого невідомо, бо тартари (русскіє, або алани) потерпіли поразки від Московії й відкатилися з московських земель на річку Ідель (ерз. Волгу). На більшості мап цього періоду вказана незалежна Московія.

6) “Біла Русь або Московія” (Російська держава) під ординським управлінням, 1645-1674 рр.

Додалися нові області, а також старі подрібнилися на більш менші:

- Морьманской, Терськой, Белламорь, Івхорскі, Печора, Кондора, Персь, Вятка, Остюга, Інгрія, Плесковія, Лівонія, Бьєлозеро, Ярослав, Суздаль, Ніжіновгород, Тверь, Ржова, Якінес, Булгар, Ограйна, Воротін, Пятигори (нижче Кубанії), Ногая Орда, Астрахань, Ногайскі.

Були також завойовані ненадовго такі території - Республіка (під час Кримейсько-руської (або Українсько-русинської) війни Хмельницкого), частково землі Малої Тартарії (Кримеї, або України), Пега Орда, Сибірія, Лукоморія, Обдора, Лоппія, Самоєдія.

Зображення Фрагмент мапи “Тартарія” Ніколаса Сансона, м. Париж, 1674 р. Країна має офіційну назву ‘Біла Русь або Московія’

7) Тартарія, 1674-1689 рр.

Землі тартарів в цей період вказані саме як Тартарія - на схід від річки Ідель (ерз. Волга). В ці роки Московія незалежна і не контролюється тартарами (русскіми). На мапах Росії або Московії цього часу вказана саме Московія як країна мокшей.

Зображення Тартарія підкреслена синьою лінією. Мапа Фредеріка де Вата “Росія, або Московія”, м. Амстердам, 1682 р.

Перша і остання втрата державності відбулася у 1698-2000 рр. й тривала біля 302 років. Спочатку Росія (колишня Тартарія) була окупована австрійськими, німецькими, англійськими колонізаторами, які ввели її до складу своєї європейської колонії “Російської Імперії”, потім тартари (русскіє, колишні алани) майже 80 років років перебували на других ролях в опозиції московитам в складі імперії-колонії “Радянського Союзу” (СРСР).

8) Росія (Російська Федерація), з 2000 року.

Правителями Росії (Тартарії) від перших відомих очільників до сьогоднішнього дня були наступні (всього 42). В дужках вказана русинська адаптація імені, як вона була відомою в Русі.

480-530 Скілур I

530-570 Палак I Скілурович

570-620 Алан “Мужній” I Палакович

620-655 Сара (Саросій) I Палакович. Його ім’я дало назву нації - сарацени, що означає українською “золоті”

655-680 Угул та інші хани

970-1005 Унгірат (Конкірат) I

1120-1150 Саїн-Тікі “Гарний” I Унгіратович

1150-1180 Мергу-Байрак Хан I Саїнович (Merghuz (Marcus) Buyiruq Khan)

1180-1207 Дей-Сєчен I Мергуєвич

1207-1227 Джучі “Мандрівник” I Чингізович. Він заснував перший Закон і державність Росії

1227-1243 Батий (Бату) I Джучієвич (вбитий)

1243-1256 Сартак I Батийович (отруєний дядьком)

1256-1257 Улаґчі I Батийович

1257-1266 Берке I Джучієвич

1267-1290 Менгу-Тимур I Тогоганович з роду Борджігін

1291-1312 Тохта I Менгєвич

1313-1341 Оса-Беґ (Узбек) I Торгулович

1341-1342 Тінібек I Осабеґович

1342-1357 Дані (Джанібек) I Неврюйович (“Данило I Олександрович”)

1357-1359 Бердібек I Кулханович (“Іван-Красний II Іванович”) (вбитий із сім'єю)

1359-1360 Кулхан I Данієвич (“Іван-Каліта I Данилович”) (вбитий)

1360-1377 Тимур-Малік I Бердібекович (“Дмитро “Донський” I Іван-Краснович”)

1377-1380 Арапша I Тимурович (“Андрій Дмитрович”)

1380-1395 Тохтамиш I з роду Гіяс ад-Дин Мухаммеда (втік)

1395-1399 Тимур-Кутлук II Тимурович (“Семен I Дмитрович”)

1399-1407 Жені (Шадібек) Тимурович (“Іван Дмитрович”)

1407-1410 Булат (Пулад) I Женієвич

1410-1412 Тимур III Тимур-Кутлукович (“Тимур Семенович”) (буде вбитий при перевороті)

1413-1417 Зелен Тохтамишевич

1417-1428 Джаббар Тохтамишевич, Дервіш Тохтамишевич, Кадир Тохтамишевич

1428-1432 Барак, онук Уруса

1432-1437 Кичим I Тимурович

1437-1470 Булат-Махмет “Темний” II Тимурович (“Василь “Темний” II”)

1470-1508 Якуб I Булатович (“Іван “Великий” III Васильович”), правив найдовше - 38 років

1508-1530 Василь-Габріель I Якубович (“Василь III Іванович”)

1557-1584 Саїн-Булат Семен “Срібний” II Бекбулатович (друга частина “Іоанна “Грозного” IV”) (помер від отруєння)

1584-1598 Федір I Саїнович (“Федір Іванович”) (буде вбитий Годуновим)

1598-1605 Борис “Годунов” I, вбивця попередника і самозванець (помер від отруєння)

1645-1674 Патшай “Тишайший” I (“Олексій I Михайлович”), правив 29 років (втік)

1728-1730 Петро II Олексійович (помер в юному віці)

1982-1984 Юрій Андропов

2000-2024 Володимир Володимирович Путін

Де нібито поділися інші? Читайте історію Московії - це була окрема країна московитів (мокшей) із власними правителями (оцязорами). Правителів Московії росіяни сьогодні чомусь також приписують до "русскіх" царів, але в дійсності все було інакше.

904. Усі назви і області Московії - країни мокшей (московитів). Правителі московитів

Це була сама маленька країна в порівнянні з Україною, Русью, Росією і Артанією (лат. Мордовією). Московія як країна мокшей відома біля 900 років, розпочала свою державність 628 років тому, але утримувала її загалом протягом всього 240 років. Держава та її області мали наступні назви:

1) Країна мокшей, у 1100-1327 рр. У 1327-1395 рр. мокши почали втрачати свої території.

2) Московія, у 1395-1453 рр. та 1530-1547 рр. Утворили першу державність з 1395 року за правління Василя I. У проміжок 1453-1530 рр. (на 77 років) відбулася перша втрата державної незалежності після навали тартарів.

3) Біла Русь або Московія, 1547-1557 рр., 1605-1645 рр., 1674-1696 рр. та у 1730-1741 рр. У проміжки були втрати незалежності (на 48, 29 та 34 роки) а в 1741-1917 рр. московити втрачають незалежність вп’яте (на 176 років). Всього під європейськими колонізаторами московити перебували 210 років.

4) Радянська Росія, або Російська радянська федеративна соціалістична республіка (РСФСР) та СРСР, у 1917-1991 рр.

5) Російська Федерація, 1992-1999 рр. В кінці 1999 року відбулася шоста втрата влади.

Розглянемо більш детально території.

1) Країна мокшей, у 1100-1327 рр.

Це була перша та споконвічна стародавня назва земель, на яких проживала корінна волго-камська фіннська нація мокшей. Латиною вони називалися moxel, що українською звучало як “москалі”. Уся країна мокшей була єдиною суцільною областю.

Перша втрата своїх територій (ще не державності) у мокшей трапилася у 1327-1395 рр., коли країну повністю захопили алани (сарацени, “золоті” ординці, ерз. буртаси, сучасні русскіє).

2) Московія, у 1395-1453 рр. та 1530-1547 рр. Мокши створили першу державність з 1395 року при оцязорі Василі I Тимур-Маліковичі (“Василі I Дмитровичі”), коли алани впали під тиском саларського аміра Тамерлана. В якості своїх законів використовували попередні закони ординської країни, які пізніше будуть адаптовані та перевидані в збірнику “Судовик” в 1550 році.

В ці роки країна вже ділилася на Московську і Тверську області. Пізніше Московська роздробилася ще на Рязанську область. Столицею завжди був Перум (Москва), але під час війн її декілька разів переносили до міста Твер (Тораки, або місто Тора).

3) Біла Русь або Московія, 1547-1557 рр. та 1605-1645 рр. і в 1674-1696 рр. та у 1730-1741 рр. У проміжки були втрати незалежності на 48, 29 та 34 роки.

У 1500-их роках до складу Московії було насильно введено слов’янське місто Смоленськ (до цього входило до складу Русі) та землі фіннської нації вепсів (місто Архангел). У результаті, влада Московії об’єднала Смоленську область і три країни - Плесковію, Новогардію та Вепсанму - в один край під офіційною назвою “Біла Русь”. Ця назва була взята від назви північної області Русі (так званої “Київської Русі”). На всіх історичних картах цей край підписано як Russia Blanca. У російській історії він став згодом називатися умовним назвою “Новгородська Русь”, а його мешканці - “русскіми”. Саме так, русскіми, називав мешканців північної Московії відомий англійський автор та філософ Джон Мілтон у своїй книзі “Коротка історія Московії” (м. Лондон, 1682 р., Brabazon Aylmer, перевидано в Університеті Південної Кароліни, 2009 р.). Тобто, з 1500-их років стара назва “руси” перекочувала на мешканців північного краю Московії. Споконвіку руси (біл. русичі, нім. русини, анг. рутени) живуть в Русі, але трапилося так, що в цей же час на півночі Московії такою ж самою назвою стали називати інші народи.

Росіянам цей період може бути відомий за умовною назвою “Московська Русь”. Влада в країні постійно змінюється внаслідок війн то на московську, то на аланську. Через велику пожежу, коли Москва згоріла вщент у 1547 році, столицю тимчасово було перенесено до міста Новгород (сучасний Великий Новгород). В наслідок перенесення столиці в “Новгородську Русь” й відбулося перейменування держави на Білу Русь за назвою нової столичної області.

Зображення Мапа Фредеріка де Вата “Росія, або Московія”, м. Амстердам, 1682 р. Фрагмент 1

Зображення Мапа Фредеріка де Вата “Росія, або Московія”, м. Амстердам, 1682 р. Фрагмент 2

Зображення Мапа Фредеріка де Вата “Росія, або Московія”, м. Амстердам, 1682 р. Фрагмент 3

Зображення Мапа Фредеріка де Вата “Росія, або Московія”, м. Амстердам, 1682 р. Фрагмент

У 1684 році добавилися області Смоленко (Смоленська) та Воротін (Орловська), які були захоплені й відірвані від Русі.

У 1696 р. московитська держава ‘Біла Русь або Московія’ втрачає державність вчетверте і стає частиною західноєвропейської колонії, здебільшого французів. Московитська влада повністю втрачає вплив, а всі народи, що жили у Московії підпали у залежність від колонізаторів, спочатку голландців, потім німців, далі - австрійців, й врешті-решт - французів. В такій колонізації країна перебувала 210 років.

У 1730-1741 рр. роки мокши оголосили незалежність від Російської імперії, відновили свою столицю Москву та встановили свою владу. Але робилося це за співучастю німецьких колоністів, на противагу голландським. Німці тримали владу мокшей під контролем й потім самі перехопили владу. У 1741 році Московія знову втратила державність і стала московською губернією, але в неї колонізатори включили частину західних земель Артанії (а саме Ярославль, Ростов, Суздаль, Володімер, Кострому, Муром).

4) Радянська Росія, або Російська радянська федеративна соціалістична республіка (РРФСР) та Радянський Союз (СРСР), у 1917-1991 рр.

З 1917 року московити та ерзя звільнилися від колоніального гніту, скинули владу англійсько-німецького намісника та відстояли свою волю. Тепер області Московії - це просто Московська, Тверська, Калузька, Тульська і західна частина Рязанської області (з містом Рязань), але уся колишня колонія становиться тепер московитською колонією, якою вони управлятимуть до 1999 року. При цьому московити, під сильним впливом русскіх (тартарів, або аланів) продовжують політику слов’янізації себе та інших націй Росії, як це робили колонізатори, приписують собі історію України-Руси, відмовляються від своїх рідних московської й тартарської мов та від своєї справжньої історії.

5) Російська Федерація, 1992-1999 рр.

З кінця 1999 року московити знову, в шостий раз за свою історію втрачають владу, й країною знову заволодівають тартари (русскіє, колишні алани). Політика країни, як завжди в подібному випадку, сильно змінюється.

Правителями Московії (Білої Русі або Московії) від перших відомих очільників до сьогоднішнього дня були наступні (всього 23). В дужках вказана русинська адаптація імені, як вона була відомою в Русі.

1100-1170 Атям-Шкай I

1170-1220 Тьокшонь I Атямшкайович

1220-1241 Пуреш I Тьокшоньович (угнаний аланами на війну та вбитий в Німеччині)

1241-1242 Наручадь (Нарчатка) I Пурешовна (загинула в битви проти аланів)

1242-1263 Тьокшонь II Пурешович

1263-1271 Чилаукун I Пургасович (“Ярослав III Ярославович”), ерзянський принц і інязор, до цього правив в Артанії (лат. Мордовії)

1271-1282 Тор I Чилаукунович (“Святослав I Ярославович”)

1282-1312 Беклемиш I Чилаукунович (“Михайло “Тверський” Ярославович”), правив 30 років

1312-1326 Кежей-Сельме “Грізні Очі” I Беклемишевич (“Дімітрій Михайлович”)

1326-1327 Селік I Беклемишевич (“Олександр Михайлович”)

1395-1425 Василь I Тимурович (“Василь I Дмитрович”), правив 30 років. Став засновником державності Московії, базуючись на тартарському (русскому) першому Законі

1425-1453 Василь “Сліпий” II Васильович, правив 28 років, був засліплений аланами

1530-1557 Іоанн I Васильович (перша частина так званого “Івана Грозного IV”). Він переписав перший Закон “Судовик” з тартарського (русского) на мокшанський лад і продовжив державність Московії

1605-1610 Дімітрій-Гришка II (зник після нападу русскіх)

1613-1645 Михайло I Федорович, правив 32 роки (втратив владу через напад русскіх)

1674-1682 Федір II Олексійович

1682-1696 Іоанн II Олексійович (“Іван V”)

1730-1740 Ганна I Іоаннівна

1740-1741 Іоанн VI Антонович (“Іван III”), немовля

1917-1922 Микола Ленін (Володимир Ілліч Ульянов), правив 5 років

1923-1953 Йосип Сталін (Йосип Віссаріонович Джугашвілі), правив 30 років

1953-1964 Микита Сергійович Хрущов

1990-1999 Борис Миколайович Єльцин

905. Правителі Артанії (лат. Мордовії)

В Артанії за всю її історію було 10 правителів. В дужках вказана русинська адаптація імені, як вона була відомою в Русі.

1090-1120 Пургіне-Паз “Гром” Мельсе-Дей I

1120-1150 Тюштя (Тюштень) I Пургінович (“Ярослав I”)

1150-1163 Куда-Дей (Кудай) I Тюштевич, його зятем (чоловіком двох дочок) був русинський принц Юрій-Георг “Довгорукий” Ладімир-Мономахович, в якого народилися ерзянські принци Рошта (“Ростислав”), Сарда (“Андрій Боголюбський”), та Всеволж “Велике Гніздо” I (“Всеволод III Юрійович”)

1163-1180 Рошта I Юрійович (“Ростислав Юрійович”), засновник столиці Рошти Оз (укр. Місто Рошти, або “Ростову”, сучасного Нижнього Новгороду)

1180-1212 Всеволж “Велике Гніздо” I Юрійоргович (“Всеволод III Юрійович”), правив 32 роки

1212-1238 Тюштя II Всеволжевич (“Юрій II Всеволодович”), правив 26 років

1238-1247 Пургас-Герислов I Всеволжевич (“Ярослав II Всеволодович”), заснував державність Артанії, створивши перший Закон “Пургасова Волость” в 1238 році. Був батьком ерзянського принца Неврюя Пургасовича (“Олександра “Невського” Ярославовича”), у якого народиться майбутній великий хан Золотої Країни (Росії) Дані (Джанібек) I Неврюйович (“Данило I Олександрович”)

1247-1262 Чилаукун I Пургасович (“Ярослав III Ярославович”), поїде також правити в Московію

1360-1383 Алабуга “Окунь” I (“Дмитро-Фома III Костянтинович”), правив 23 роки (загинув в битві)

1612-1645 Баюш “Багатий” I Оразгелдяєвич, правив 33 роки

Артанські області Володимирська, Костромський район (не уся область), Муромський район, Іванівська, Ярославська, Нижегородська, східна половина Рязанської (без мокшанського міста Балтакінти, або Рязані) залишилися у володіннях тартарів (русскіх) і до складу сучасної Артанії (Мордовії) не увійшли.

(Кінець додатку 1)