Статті з книги "Історія України і Росії. Загублені нації"

Правила найменування країн у давні часи

Автор Марина Каневська

Раніше, починаючи з формування перших держав, назви новим країнам давалися за певним логічним принципом. Це важлива тема, яку вам бажано зрозуміти перед вивченням історії. Щоб краще інтерпретувати історичні події, що відбулися - слід ознайомитися з правилами неймінгу країн: за яким принципом раніше давалася назва державам.

131. Правила, за якими держави отримували свої назви в стародавні часи

Щоб зрозуміти, чому раніше назви країн іноді змінювалися, треба дещо знати. Починаючи з формування перших держав, назви новим країнам давалися за певним логічним принципом. Якщо зрозуміти, за яким принципом раніше давалася назва державам, то стане ясно, чому Русь стала називатися “Україною”, куди поділася “Хозарія”, та чому Алланія стала Московською Тартарією, а Московська Тартарія - “Білою Русью”, і як Біла Русь врешті-решт стала Росією.

Спочатку назва народності бралася від імені одного з перших найбільш яскравих та активних прабатьків племені. Кілька племен, однорідних за походженням, мовою та традиціями, формувалися в народність, однорідні народності - в єдину націю, а нація вже формувала згодом власну державу, якщо встигала це зробити, поки її не завоювали сусіди.

Далі, кожна держава мала одну або кілька областей. Назви областей спочатку могли співпадати з першою назвою племені, а також з іменами яскравих особистостей-лідерів. У більш пізні часи області часто отримували назви від географічних особливостей місцевості. Спочатку в одній державі могло бути одна, дві, щонайбільше три області - це залежало від розміру країни.

У кожної нації, звичайно ж, існувало своє перше місто, яке ставало головним центром життя всієї країни і називалося “метрополією”, а по-сучасному - “столицею”. Друге місто, яке будувала нація, здебільшого називалося Новим Містом. У кипчаків ця назва походить від слова “городити”, “загороджувати”, тому кипчацькі міста називали городищами, горо́дами. Якщо ви уважно вивчите карти різних країн Європи, то побачите, що в багатьох країнах є міста місцевими мовами “Neustadt”, “Nové Mesto”, “Новгород”, “Newcastle”, “Newtown”, “Nevanlinna”, “Нієшанц” тощо.

Назва першого і головного міста країни зазвичай надавалася за іменем його засновника та першого правителя в цьому місті. Наприклад, згідно зі старовинними літописами, місто Київ заснував глава племені на ім’я Кін, Париж - голова племені Парісій (став офіційно столицею в 987 році), Краків заснував Крак, Рим - Ромей тощо. Тобто назва міста спочатку не повинна збігатися з назвою країни чи області. Таке відбувається дуже рідко і тільки в тому випадку, якщо місто штучно перейменовують за назвою держави, як це сталося, наприклад, у Бразилії - місто Бразиліа, у Московії - місто Москва, і зустрічається таке явище в історії не раніше середини 1400-их років.

Головною центральною областю держави завжди вважалася та, де була розташована метрополія (столиця). А назва головної столичної області спочатку збігалася із першою назвою всієї нації, тобто в давнину завжди бралася від назви нації. А вже від назви столичної області - бралася перша назва держави.

Отже, наведемо приклади утворення назв держав. Якщо взяти історію Франції - вся її територія раніше до 400-их років називалася “Галлія” (або “Кельтіка”). З початком н. е. ця земля почала заселятися гальськими та франкськими племенами (деякі джерела стверджують, що франки - це предки сучасних німців, але це недостовірно). На цій території з'явилися три великі області (або герцогства) - Франкія у 400-их роках, Бургундія і Аквітанія у 500-их роках. Метрополія (столиця) знаходиться в частині під назвою Франкія (Франкське, або Західно-Франкське Королівство). З 843 року вся держава офіційно стає “Францією” - за назвою столичної області, окупувавши частину земель кельтів. Сьогодні столична область називається “Іль-де-Франс” (укр. Острів Франція).

Початкові історичні області, наприклад, Чехії - це Боемія, Моравія і Сілезія. Столиця місто Прага була розташована в області Боемія, і відповідно, ще в 1300-их роках країна носила офіційну назву “Боемія”. Пізніше в області Боемія виділився “Середньочеський Край”, у ньому залишилася і столиця. Після цього держава перейменувалась із Боемії (Богемії) в Чехію - за новою назвою столичної області.

Хорватія, наприклад, спочатку ділилася на Істру, Славонію і Ліку. У столичній області Славонії, де знаходиться столиця місто Загреб, виділилася область Хорватське Загір'я. Звідси і нова назва, яку пізніше отримала країна.

Є в цьому правилі і винятки. Наприклад, першою столицею Польщі завжди було місто Краків, і спочатку основна область називалася Польщею. Пізніше вона подробилася на Великопольську, Малопольську тощо. Тобто назва країни походить саме від “Польща”. Але пізніше, коли столицю перенесли до міста Варшави в 1569 році, столичною областю виявилася Мазовецька область, але назва держави при цьому не змінилася і досі. І, звичайно, останні приблизно 100 років це правило вже не діє, тому що, наприклад, деякі області подрібнилися ще на менші області та взяли однойменні назви своїх центральних міст. Таким прикладом є столична Київська область в Україні.

Знання цього правила є дуже важливим, тому що ми побачимо, як протягом своєї історії багато держав по кілька разів змінюють свої назви. Зокрема, деякі країни змінювали свою назву по 3-5 разів, і ми повинні розуміти, чому це сталося і за яким принципом. Отже, назва всієї держави залежала від того, як називалася столична область:

- якщо столична велика область роздробилася на менші - назва країни змінюється на назву тієї області, в якій залишилася столиця;

- якщо столицю захопили вороги, і через це столицю довелося перенести в іншу область - то назва країни теж змінюється вже за назвою нової області. Наприклад, саме так держава Хозарія (лат. Gazaria) стала Куманією;

- якщо столицю спіткали потоп (наприклад, у місті Венеції) або пожежа (наприклад, у місті Москві в 1547 році) - то столицю переносять в іншу область, і одразу змінюється назва держави за назвою цієї області.

Зміна назви країни поступово або відразу спричиняє зміну назви всієї нації. Тобто назва всього народу також одночасно змінюється за новою назвою країни, наприклад: були кастильці - стали іспанці, були боеми - стали чехи, були ломбардці (лангобарди) - стали італійці тощо. І так далі. Звісно, ​​трапляються і винятки, наприклад: Польща, Франція, Англія, Вірменія, Башкирія, Велика Югра, Тюркія (укр. Туреччина) - назви цих країн сьогодні звучать так само, як і в історичних джерелах вісімсот років тому.

Якщо ви розібралися, як працює цей принцип, то надалі зможете легко розуміти, як і коли одні назви трансформувалися в інші, чому на карті Європи деякі нації раніше називалися інакше, ніж зараз. А також стане зрозумілішим, чому назви деяких держав “переповзли” на сусідні країни.