Стаття з книги "Історія України і Росії. Загублені нації"

Як раніше називалися білоруси?

Власник статті: Конспектор

У багатьох росіян існує думка, що державу Україну створив Ленін у 1919 році. А хто ж створив білорусів, звідки вони взялися? Розкриваємо це питання.

287. Хто такі “білоруси”

Потрібно більш детальніше зупинитися на цій темі, як раніше називалися білоруси, та яку державу вони мали. У багатьох сучасних росіян існує хибна думка, що державу “Україну” нібито “створив” Микола Ленін (Володимир Ульянов) у 1919 році. Але хто ж “створив” білорусів, звідки вони взялися, як називалися в історії? Давайте розкриємо це питання.

Історики чи то під впливом пропаганди, чи за відсутності вільної інформації, часто не розкривають того факту, що старовинна держава Літва в дійсності була слов’янською.

Відповідно, населення сучасної московсько-русскої (мокшано-аланської) колонії справді вважає, ніби Геді-Мін Буда-Відович, великий князь Літви, тобто Великого князівства Літовського (ВКЛ), був за національністю сучасним литовцем. Але ж в дійсності він був літвином. І звали його самого, його братів та їхніх нащадків старовинними літвинськими слов’янськими іменами, якими сьогодні літвини не користуються і майже забули.

Не треба плутати між собою дві країни та одну співдружність. Була собі одна країна - старовинна Літва, слов’янська. Була собі інша країна - старовинна Самогетія, вона ж сучасна Литва, балтська. І була співдружність Літви і Русі - ВКЛР, слов’янська на початку.

Маленька держава Самогетія (лат. Samogetia, біл. Жемайтія) буде вперше перейменована на “Литву” тільки колоніальним німецько-французьким урядом, і значно пізніше.

ВКЛР було спочатку слов’янським союзом двох держав. До цього союзу пізніше приєднається ще кілька країн, у тому числі й балтський народ жемайти (або самогети, жмудь) - сучасні литовці. Деякий час у ВКЛР входитимуть слов’янські держави Польща, Плесковія і Новогардія. Ще пізніше до ВКЛР приєднається балтський народ з Курляндії і Семигалії (сьогодні це дві південні області сучасної Латвії). А також два рази до ВКЛР входитиме фіннська Московія, тобто країна мокшей. Московія входила до ВКЛР тільки в ті часи, коли при владі в Московії стояли московські (мокшанські) оцязори. У 1569 році ВКЛР буде реорганізовано, після чого вона як єдина країна вступить в оновлений союз з Польщею, що утворить союз під легендарною назвою “Республіка” (пол. Речпосполіта).

288. Літвинська мова

Якщо уважно подивіться на текст Статуту союзу Великого князівства Літовського і Руського (ВКЛР), то можна побачити, що він написаний старою “грецькою кирилицею” і двома мовами країн-засновниць - літвинскою (лат. lithuanian) та руською (анг. ruthenian, тобто русинською, сучасною українською). Про “грецьку кирилицю” було більше написано в пункті 135. При уважному вивченні виявляється, що літвинська і русинська мови дуже схожі. Це означає, що Статут написаний слов’янськими мовами. Крім того, всі інші документи та літописи старовинної Літви теж написані мовою слов’янської національної і мовної групи.

Хтось може сказати, що це був просто переклад руською (або русинською, сучасною українською) мовою. Але, справа в тому, що початковий первинний оригінал існує літвинською мовою, і він є більш важливим, оскільки столиця цієї співдружності була розташована на території Літви. Крім того, старі літвинська та руська (або русинська) мови були настільки схожі, що сучасній людині без спеціальної лінгвістичної освіти дуже важко їх розрізнити. Літвинська мова - це зрозуміла всім слов’янам мова. Вона вже розпочинала в той час переводити свою писемність із глаголиці на стару “грецьку кирилицю”, яку також розпочали використовувати і в інших слов’янських державах - в Русі, Болгарії, Плесковії та Новогардії.

Тобто виходить, що нація, яка раніше називалася “літви” - це нація слов'янської мовної групи, тоді як сучасні “литовці” - це нація балтської мовної групи. Сучасні литовці не володіли слов’янськими мовами, бо за мовною групою вони балти, разом з латишами та балтами (або прусами).

Посол європейського католицького Папи Інокентія IV - Вільям Рубрук, - який написав книгу “Подорож до Східних країн 1253-55 рр. та Подорож Джона Карпіні до двору Куюк хана 1245-1247 рр.” про свій похід до релігійного голови всіх татар у країну Яссію (тобто сучасний Казахстан), згадував про свою зупинку на території Русі, у її столиці у місті Києві. Мову Русі він називав ruthenian, тобто рутенійською, що за сучасною термінологією вимовляється як “русинська”. А також він згадував, що на північ від Русі розташована держава Lithuania (укр. Літва), в якій розмовляють слов’янською літвинською (анг. lithuanian) мовою.

Але нинішні російські історики намагаються сховати факт існування слов’янської літвинської мови. Якщо вони визнають, що це була окрема мова, і що це мова якогось слов’янського народу - тоді повністю зруйнується фундамент, на якому побудована вся історія сучасної Росії. Тому російські історики старанно в усіх своїх працях називають літвинську мову “західноросійською писемною мовою”. Але, читаючи тексти цією мовою, розумієш, що вони написані старобілоруською.

Ще австрійський дипломат Сигізмунд фон Герберштейн, нім. Sigismund von Herberstein, у своїй книжці “Rerum Moscoviticarum Commentarii Synoptische”, укр. “Записки про московитські справи” (м. Базель, 1556 р., Edition der lateinischen und der deutschen Fassung letzter Hand, м. Відень, 1557 р.) писав про те, які племена сформували слов’янські народності та нації. Вій згадує, що літви походять від старовинних племен борисфенців, та що вони - слов’яни. А сучасні литовці, як ми знаємо, - це балти (разом з латишами та прусами), належать до балтської національної і мовної групи. Балтські мови нічим не подібні слов’янським - вони зовсім різні. Це ще раз підтверджує те, що Літвою раніше називалася слов’янська держава, і єдиною слов’янською державою, яка була розташована географічно в тому місці - це нинішня держава Білорусь.

289. А що таке нинішня Литва?

Сучасна Литва раніше мала назву Жемайтія (Žemaitija), або латиною Самогетія (Samogetia). Це одна й та сама назва, тільки різними мовами вимовляється по-різному. Річ у тім, що у старобілоруській (літвинській) мові латинські звуки вимовляються інакше: латинськи літери “s” та “j” читаються як “ж”. Тому, наприклад, латинський варіант імені Сигізмунд білоруською мовою читається як Жигімонт, а латинська назва країни Самогетія у білоруському варіанті - це Жемайтія.

Слов’янські міста Вільно (сучасне Вільнюс) та Ковно (сучасне Каунас) до складу Самогетії (сучасної Литви) ніколи не входили. Ці міста передала навмисно або помилково в сучасну Литву радянська влада часів московського більшовицького режиму лише у 1940 році. Столицею балтської Самогетії завжди було місто Мемел (сучасне місто Клайпеда) - розвинене портове місто на узбережжі Балтійського моря.

290. Стародавня Літва

Отже, літви мали слов’янську писемність стару “грецьку кирилицю”, розмовляли слов’янською мовою, схожою на сучасну білоруську, і походять від слов’янських племен. Тобто Літва - це слов’янська держава, а літви - слов’яни. Напрошується єдиний логічний висновок: літви - це і є сучасні білоруси. Виходить, що старовинна відома держава Велике князівство Літовське (ВКЛ) - це і є нинішня Білорусь, а білоруси - це старовинні літви.

Знання цього факту має велике значення для подальшого розуміння історії України та Росії. На європейських картах Білорусь позначалася латиною Lithuanie (Літванія), Littua (Літва), або Grand Ducatus Lithuanie (Гранд Дукатус Літванія). У 1322 році, з ініціативи великого князя (аналог короля у західній Європі) Русі Льва I Юрійовича та його брата близнюка Андрія Юрійовича, Велике князівство Літовське (ВКЛ) погодилося об’єднатися з Великим князівством Руським для надання Русі військової допомоги. На момент створення співдружності Великого князівства Літовського та Руського, скорочено ВКЛР, правителем Літви був Рін-Гольт. На чолі ж співдружності ВКЛР обрали літвина Геді-Міна Буди-Відовича, який до цього був князем (мером) у літвинському місті Вільно.

На картах Європи до 1569 року такий військовий союз ВКЛР між Руссю та Літвою (Білоруссю) позначається одним словом - Літва, зі столицею у літвинському місті Вільно, та із зазначенням назв областей. А на картах із 1569 року (після створення співдружності (або унії) ВКЛР і Польщи під назвою “Республіка”) позначається назвою “Польща”, також із зазначенням усіх областей Літви, Русі, Польщі та ще кількох інших держав, що входили до цієї ВКЛР у різні часи.

Після останньої окупації територій Республіки у 1795 році (так званого “третього розділу”) старовинну Літву одразу приєднають разом із Жемайтією (Самогетією) і Курляндією в область Вільно, у складі колонії “Російській Імперії” під час австрійського управління.

Білою Руссю ж раніше називався північний регіон Великого князівства Русь (або просто Русі) з містами Полоцьк, Вітебськ, Смоленськ, Могильов, Брянськ. Русь (нинішня Україна) ще давно втратила частину цієї своєї північної області: частина Білої Русі з містом Полоцьк у 1200-их роках увійшла до складу Літви (нинішньої Білорусі), а інша частина Білої Русі з містом Смоленськ у 1500-их роках увійшла до складу фінно-татарської Московії.

Перше місто старовинної Літви (Білорусі) - це місто Ковна (нинішнє м. Каунас), але столицю зробили ж подалі від кордонів з балтами. Столицею стало поселення, засноване князем Кірно. Трохи пізніше у 1067 році місто було перейменоване князем на ім’я Мєн (або Мін), й отримало назву Мєнєск, Мєньськ або сучасне Мінськ. Деякі державні події проводили також неподалік від міста князя Міна, в містечку Новагрудок (розташоване на південний захід від міста Мінськ).

Герб союзу Великого князівства Літовського і Руського був створений її правителем літвином (білорусом) Нарі-Монтом Романовичем (правив у 1470-1492 рр., був сином великого князя Романа Гілі-Гіновича). Називався цей спільний герб “Погоня”. Початковий літвинський (білоруський) герб білий єдиноріг “Кітавра” (лит. Kitawra) залишився гербом Літви. А на спільному гербі “Погоня” ми бачимо вже об’єднання символів двох держав: вершник стрибає на символі Літви - Білому коні, а в руці тримає щит із зображенням символу Русі - спочатку це золотий “Тризуб”, а пізніше - це хрест із двома перекладинами.

Стилізований руський (або русинський) герб “Тризуб” історики помилково (або для приховання існування України-Русі) називають “Колюмни”, або “стовпи Гедимінові”, а також приписують першому білоруському великому князю Великого князівства Літовського Мін-Гайлу. Мін-Гайло (відомий також чомусь під іменем Мін-Довг) правив у 1240-1263 рр., був сином правителя Літви Ерджі-Віла. Можливо, він мав русинські і хозарські коріння й володів цим гербом поміж інших свої родичів. В цьому випадку йдеться не про того Мін-Довга, який був сином Рін-Гольда і правив Літвою (саме Літвою, а не ВКЛР, у 1341-1360 рр.), а про іншого. Мін-Гайло був першим Великим князем Літви (ВКЛ), якого було короновано Папою Інокентієм IV у 1253 році, коли він одноосібно прийняв християнство.

Сьогоднішня Литва (колишня Жемайтія, або Самогетія) зібрала у своєму парламентському гербі всі чотири символи: білоруський (літвинський) білий єдиноріг “Кітавра”, руський (або русинський) “Тризуб”, власний старовинний жемайтійський (литовський) герб “Гриф” та загальний герб ВКЛР “Погоня” з вершником-вітязєм. У первісному варіанті “Кітавра”, ймовірно, теж мав ріг, як сьогодні зображено на гербі нинішньої Литви. Таким чином, незважаючи на плутанини в трактуваннях істориків, Жемайтія (сучасна Литва) зрештою стала своєрідною Берегинею історичних символів колишньої славної співдружності Літви і Русі (сучасних Білорусі і України). Сьогодні герб ВКЛР “Погоня” цілком використовується як символ сучасної Білорусі (на момент написання цієї книги він тимчасово заборонений фашистським режимом країни під тиском аланів).

Як бачимо, історія старовинної Літви (сучасної Білорусі) дуже тісно переплетена з історією Великого князівства Руського (або Русинського) та  Польщі. Розуміння того, що це була за така держава - старовинна Літва - тепер дає нам можливість легко, без плутанини, розібратися в історичних подіях старих часів.