Авозлама

Книга

Загублені нації: розслідування історії України і Росії

(увага: це ще чернетка!)

Скачати в форматі .epub

Передмова

Книга орієнтована на широку читацьку аудиторію. В першу чергу на тих, кого стала глибоко цікавити історія України, Росії як наслідок подій останніх 10 років; на людей, які почали шукати відповіді на конкретні запитання щодо назв, життя, одягу, мови та споконвічних кордонів наших предків.

У цьому моєму новітньому розслідуванні історії України і Росії я виводжу 5 націй. Ці 5 націй, точніше, їхні представники (це правителі і народ загалом) є героями книжки, і про них йдеться з самого початку й до кінця. Ці нації є державотворчими. Кожна з цих націй мала і має власні мову, кордони, державу, мотиви вчинків, причини зміни своїх назв. Назви цих націй: українці, руси, русскіє, московити і мордва. Усіх їх змішала до купи Російська імперія та СРСР.

В книжці я показую часи від перших відомих правителів, тобто з 300-их років н.е. Ці 5 націй розвинулися з народностей, а народності - з племен. Я показую ці племена, назви народностей і наводжу географічні карти. І згодом в них формуються 5 держав. Але, звичайно, деяким націям вдалося створити свою державу швидше, а деяким - пізніше. Це я детально вказую, ґрунтуючись на офіційних даних з генеалогічних дерев, показуючи при цьому усі події в хронологічному порядку паралельно в часі. Майже уся первинна генеалогія русинських правителів взята з офіційного генеалогічного вебсайту Нідерландів з відкритими даними. Я намагаюся при цьому усіляко відходити від загальноприйнятих імперських штампів, від старої термінології, від тих акцентів, які створили та нав'язали нам колись фальсифікатори історії. Через це історія починає виглядати незвично та трохи навіть незнайомо.

Виявляється, що під впливом певних подій, усі нації змінюють свою назву, змінюють свою релігію та через це сьогодні вони майже усі відомі нам під іншою назвою, і їхні держави також називаються інакше. Саме тому я і назвала свою історичну книгу “Розслідування історії України і Росії. Загублені нації” (рос. Потерявшиеся нации) - бо старі, первинні назви цих наших головних народів загубилися далеко в історії, і про них майже всі забули. Ще років триста-чотириста тому про них було відомо, але під впливом пропаганди двох імперій-колоній - історичні відомості були втрачені.

Наприклад, у людей, що зростали у Російській Імперії, у Радянському Союзі (СРСР) та в сучасних Україні і Росії, немає й досі відповідей на прості, але актуальні питання: хто такі московити, звідки взялася на старовинних мапах назва Московія, де була в цей час Росія, хто такі “москалі” і “кацапи”, звідки, коли пішла та що означає назва “Україна”, чому українців називають прізвиськом “хахли”, де були взагалі раніше білоруси, що мається на увазі під терміном “татаро-монгольське ярмо” або “Велика Орда”, яке відношення має держава Московія до Росії, а сучасна Росія - до колишньої Російської Імперії, чому Московію називали "Руссю", чому назву “Україна” не писали на старих мапах, хто такі конкретно половці і печеніги, чиїй нації належить сучасна російська (русская) мова? Якщо ця російська (русская) мова пішла від Русі, тоді чому корінною мовою в колишній Русі (містах Києві і Львові тощо) є українська? Це та інші загадки я й намагаюся розкрити у цій авторській історії України і Росії, із докладними коментарями.

Нам зі шкільної та імперської версії історії відомо, що в наших країнах, особливо в Росії, весь час відбувалася якась “міжусобиця русскіх князів”, це коли одні русскіє князі в Росії завжди безжально нападали та вбивали інших русскіх князів. Але, йдучи від початку, дії цих князів стають більш зрозумілими, тому що ми починаємо бачити, що вони-то не усі “русскіє”, і що одна нація просто таким чином нападає на іншу, сусідню, а ця інша - захищає себе. От, через те, що я називаю усіх своїми споконвічними назвами, і розкривається ця таємниця “міжусобиць”.

Справжня історія України, Росії та сусідніх країн за останні 300 років була змінена, бо історію переписували на догоду правителів, які були недружніми щодо до корінних народів. Багато реальних фактів, описаних в офіційній історії, чи то навмисно, чи то випадково отримали неправильну інтерпретацію. Часто російських правителів вишукували в одну цільну хронологію, не вдаючись в деталі, чи законно вони правили, для якої верстви населення й народу вони були лояльними, а до яких - ні; якими мовами розмовляли тощо. Така невірна інтерпретація деяких подій або артефактів збереглася навіть до сьогоднішнього дня. Усі ми тепер нібито повинні приймати опис багатьох історичних подій на віру. Але у сучасній загальноприйнятій російській офіційній викладці виявляється дуже багато суперечностей, недомовленостей, вона дуже заплутана і незрозуміла для більшості людей, тому що в ній повністю відсутня логіка та мотивація подій. Звідти й вийшов російський популярний вираз “умом Россию не понять”.

У своєму дослідженні я повністю відкидаю усі старі загальноприйняті історичні стереотипи, знайомі нам з дитинства. Через те, що вони були нав’язані нам пропагандистськими режимами Російської Імперії, СРСР та сьогоднішньої Росії вони скоріше за все неправдиві, і тому нам важливо від них відійти. Окупанти не любили корінні народи - це, на жаль, перевірений часом незаперечний факт. Тобто ми можемо і повинні інакше поглянути на минуле наших предків, під іншим кутом, з іншого ракурсу, з новими іменами і назвами, з іншою інтерпретацією подій. Зазвичай у більшості людей сьогодні немає часу, щоб самим ретельно роками перечитувати книжки і статті та аналізувати їх в пошуку істини. Також не у всіх є навички "дивитися між строк", щоб побачити в опису імперцями подій інакші причини, наслідки і назви, ніж вони описані. Тому я і проробила цю роботу, протягом п’яти років збираючи розрізнені факти, перечитуючи сотні статей і десятки книг з офіційної історії Росії, України та Білорусі, передивляючись кілька десятків географічних мап.

З відомих у відкритому доступі подій я використовувала лише споконвічні назви та прості факти без інтерпретацій. Далі я шукала взаємозв’язок між цими фактами, збираючи дані та виводячи причинно-наслідкові зв’язки. З’ясувала довгу і складну, найімовірнішу з мого погляду, генеалогію правителів, тобто які князі, кагани, хани і царі в хронології керували протягом століть, як раніше в дійсності називалися їхні держави і міста, які нації в них жили, хто проти кого і навіщо воював. Якщо офіційні дані не мають підтвердження, а є просто голослівними, бо так хотілося переможцям, що створили свою версію історії для народу, то в цих випадках мною висуваються власні гіпотези. Так, наприклад, окрім деяких інших, трапилося з постаттю російського царя, який має від істориків прізвисько "грізний", бо величезний час його правління, суперечливі накази, політика, що змінювалася на протилежну - від творення до руйнування тощо, викликає сумнів в правдивості деяких тверджень про нього.

Початок уся історія, звичайно, бере не від скандинавського князя, як вже більше 300 останніх років вчать дітей, а значно раніше від інших, корінних діячів. За старими географічними мапами, записами із старовинних книг мандрівників, в яких вони описували Русь, Україну, Московію, Росію та інші сусідні країни, що збереглися в Західній Європі, можна по крихтах скласти справжню історію сучасних України і Росії. Факти, які наводять мандрівники, - це просто їхній об'єктивний погляд на життя, що відбувалося того часу і свідками якого вони стали. Деякі старовинні книги російською не перекладалися, а щодо них писали тільки аналітичні огляди, які сильно перекручують зміст книги. Таким прикладом слугує книжка латиною Сигізмунда фон Герберштейна “Записки про московитські справи”. Вона повністю руйнує всі уявлення росіян про свою історію, тому російською її сенс абсолютно змінили до невпізнанності.

Я наводжу деякі епізоди з прикладами, як саме в основному через хибну термінологію та зміщення акцентів була фальсифікована історія України і Росії. Адже з цією імперською і московитсько-російською офіційною версією історії ми сьогодні і живемо, а наші нації загубилися в часі. Це ж розслідування створене на основі реальних географічних мап і здорового глузду, а саме головне у цій незвичайній книзі - що усі нації я називаю їхніми справжніми назвами, усім подіям намагаюся дати простий об’єктивний опис.

Це моє розслідування - намагання вивести нові гіпотези (в російській історії майже усі гіпотези непідтверджені), придати подіям нове забарвлення, побачити, як старі догми можна описати по-новому, під іншим кутом зору, з погляду не "русскіх", а інших, корінних, народів. Деякі мої версії в цій книзі є лише припущенням, розміркуванням, їх можна змінити, якщо будуть послідовно наведені дійсно правдиві підтверджені дані та більш доцільні аргументи. У кінцевому підсумку у нас є дуже складна, довга, але при цьому покрокова історія українського і російського народів. Через те, що в книжці ми йдемо від самого початку до сучасності, можна врешті-решт точно зрозуміти, хто ми є, бо ми вийшли зі своїх предків.

(Кінець передмови)

Скорочення в тексті:

англ. - англійська мова

грец. - грецька

лат. - латинська

біл. - білоруська (стара назва «литовська», вона ж «литвинська», імперський термін «західна письмова»)

укр. - українська (стара назва - «руська», вона ж «русинська», «рутенська», імперський термін «малоросійська»)

рос. - російська (вонаж «русская», старі назви - «славинська» (точніше словенська), «новгородська»)

пол. - польська

нім. - німецька (вона ж стара «тевтонська»)

кр. - кримейська (умовна імперська назва «кримськотатарська», вона ж стара «куманська», колись називалася «половецькою»)

сар. - сараценська (умовна назва «надволзькотатарська», стара «аланська», імперський неофіційний термін - «тарабарщина»)

н. е. - наша ера

до н. е. - до нашої ери

ст. - століття

р. - рік

рр. - роки

м. - місто

тис. - тисяч

км - кілометрів

с. - сторінок (в книзі - в списку джерел)

С. - сторінка (в кінці при опису посилання)